Після того, як у моєї дочки із зятем з’явились діти, то я стала частенько заглядати до них у гості. Мені завжди хотілось допомогти, бо я пам’ятаю, як такої допомоги у свій час не вистачало мені. Тож частіше за все приходила як підмога, а бувало й таке, що просто на чай з розмовами забігала.

Одного дня я ось так звично зайшлаа у гості до дітей і донька попросила у мене посидіти із внуками, поки вона збігає на роботу через термінові справи. Вона швидко зібрала всі необхідні документи, одягнулась та побігла на роботу.

Коли ми з дітками залишились самі, то я помітила, що на кухні у дочки дуже брудно. Звичайно, Ліля багато працює, тому я прекрасно розумію, що часу на всі домашні справи може і не вистачати. Тому і вирішила їй допомогти. У шафці на кухні я знайшла потрібно засоби та знаряддя і вже через кілька годин все було до блиску витерте і вимите. Тепер з нетерпінням чекала дочку, бо хотіла побачити її реакцію на мій сюрприз.

Але сталось не так, як я собі вигадала. Коли прийшла Лілія, то почала сердитись на мене і кричати. Вона сказала, що не треба у її домі свої порядки наводити, вона прекрасно із усім справляється сама.

– Я тебе просила посидіти із дітьми, а не на кухню лізти – сварилась Ліля.

Я так і не зрозуміла, що такого кримінального зробила. Вирішила ж допомогти із прибиранням не через те, що вважаю її поганою хазяйкою, а через те, що просто хотіла підтримати, порадувати, полегшити їй життя. Але якщо цього ніхто не цінує, то більше приходити я взагалі не буду.

КІНЕЦЬ.