Павло вирішив розлучитися з Марією. Квартира, в якій вони проживали, належала чоловікові, тож жінка з дітьми мали з’їхати. Єдиним житлом була дача.

Павло люб’язно погодився перевезти наші речі до того будинку. Сказав, що платитиме аліменти. Стан будинку був зовсім нежилий. Без води з пічним опаленням.

На момент переїзду був кінець літа. Школа знаходилась у центрі села. Марія знайшла роботу у продуктовому магазині, влаштувала Наденьку до сільської школи.

Старший син Назар відмовився там вчитися і сказав, що житиме з батьком і ходитиме до тієї школи, що й раніше. Надя вирішила, що буде з мамою, що б не сталося і міцно обійняла Марію. З того часу Марія з донькою вчилися жити у новій реальності.

Щоранку жінка водила доньку до школи, а потім йшла на роботу. Після школи Надя приходила до мами до магазину та робила там уроки. Потім вони йшли додому та топили піч, варили вечерю. Для того, щоб прийняти ванну, жінці з дочкою доводилося кілька разів ходити з відрами до колодязя та носити воду.

Наденька щосили намагалася допомагати своїй мамі. Зарплата Марії була невелика, але разом з аліментами на життя вистачало. Та й куди гроші витрачати на селі.

Марія з Наденькою так прожили рік і вже стали звикати, як сталося так, що на місці, де знаходився їхній будинок , влада вирішила прокласти трасу і мешканців того району мали розселити, а будинки знести. Замість будинку Марії дали двокімнатну квартиру у новобудові.

Це був чудовий район, поряд школа та до центру міста було 10 хвилин пішки. Незабаром зателефонував син і попросився назад. Марія зраділа поверненню сина і не висловила йому жодних закидів. Павло привіз сина з кам’яним обличчям, навіть не зайшов і не привітався з дочкою.

Тільки-но поклав речі Назара і пішов. — Мамо, пробач мені. З батьком було дуже нестерпно жити. Його нова дружина просто відьма, змушувала мене прибирати вдома, няньчити її дитину.

Вони з батьком постійно сварилися та звинувачували мене. Батько жодного разу за мене не заступився. Марія зрозуміла, що син на власному досвіді переконався у помилковості свого рішення, тому не почала читати йому моралі. В цей час з кімнати вибігла Наденька і кинулась обіймати свого брата.

КІНЕЦЬ.