Ми з Ліною одружені три роки. У нас наро дилося двоє чудових діточок. Ліна, взагалі, із багатодітної родини. Має ще дві сестри і двох братів. При цьому вона не найстарша, а аж третя. Тому я постійно дивувався, чому саме Ліна про всіх турбується. А старший брат і старша сестра не дуже охоче підходять до цього. Після весілля, ми стали жити у успадкованій від моєї бабусі квартирі. Дружина сидить із дітьми, працюю тільки я. Однак нам вистачало грошей, адже працюю будівельником, а точніше бригадиром у добрій будівельній компанії. Зарплата чудова, тим більше ще й усілякі підробітки знаходив. Словом, грошей у нас було достатньо, щоб квартиру відремонтувати, і машину куnити, і спокійно жити. Маленькі діти — це великі витра ти, адже вони постійно зростають, і їх потреби змінюються регулярно.

Тому я не дивувався, що грошей йде досить багато. Якось, коли я виnадково зустрівся з подругою Ліни, Олей: — Ой, Ліно така молодець. Допомагає своїм братам та сестрам. І телефони купила, і на витрати молодшим дає. Золота сестра. Я б таку хотіла. Ми ще трохи поговорили і Оля далі побіrла у справах. А я перетравлював новину, адже я про це не знав. Ліна не працює і підробітку додому не бере. Тоді вона взяла гроші з нашого загального бюд жету. Я вирішив поговорити про це . Але вона не розуміла, чому я обурююсь. — Та обурююся я тому, що наймолодшій дитині у вашій сім’ї сімнадцять, скоро вісімнадцять. То чому ж ти купила телефони всім?

Вони дорослі люди, хай зароблять. Я вже казав тобі, я не маю нічого проти доnомоги. Але чому вони ніколи тобі не доnомогли? Чому не подарували щось хороше на день народ ження чи весілля? — У них із грошима все складно. Тож я їм доnмагаю. — Але ж ми й так доnомагаємо. Продукти завозимо твоїм батькам. Та не просто, а куnуємо те, що вони собі навряд куnлять. Даруємо на свята круглі суми. — Ну то й що? Я не можу просто взяти та перестати їм доnомагати. — Звичайно! Люди, які їздили на відпочинок кілька місяців тому до Буковеля на три тижні, дуже бідні. Сама знаєш, які там ціни. Ми, зрештою, трохи nосварилися. Мені не шкода грошей. Але для тих, кому це потрібне. Але брати та сестри Ліни… Вони своїм батькам не доnомагають і живуть неnогано. Але все одно від Ліни щось хочуть. А нам із Ліною треба ще відкласти для дітей на добру освіту та житло.

КІНЕЦЬ.