— Ну, і як там твій Сашко, Олю? — Запитала бабуся. — Давно з ним бачились? — Місяць тому. Звичайно, мені трохи страաно виходити заміж так рано. Багато хто мене відмовляє… та й переїжджати в інше місто далеко від батьків і від тебе, бабусю, не хочу… — Я більше не можу. – Сашко виглядав дуже сумним.

— Чому ти не хочеш перевестись до мого інституту зараз, після зимової сесії? — Мені теж дуже важко, але не можу ось так зараз кинути навчання посеред року і переїхати.

Потерпи ще трішечки, всього півроку. Мама Олі завжди казала, що поспішати не треба, що вони бачаться рідко, щоб дізнатися один одного добре, тож треба почекати щонайменше до літа, а там буде видно.

Сашку ж хотілося забрати kохану прямо зараз, він чекати не хотів. Якось між ними відбулася така розмова: — Олю, я більше не можу так жити, постійно на тебе чекаючи.

Переїдь відразу після зимової сесії, — просив хлопець. – Сашко, я тобі вже багато разів казала – зараз не можу. А переїжджати до мене ти ж не хочеш, то чому я повин на все кидати?

– Я тобі пояснював, чому не переїду, бо ти живеш майже у селі, а я – у великому промисловому місті, в якому я завжди знайду роботу, не те, що у вас там… — Значить, чекай принаймні до літа.

Скоро зимові канікули буду з тобою цілий місяць. — А ще, знаєш, тут така справа… — він заговорив дуже повільно й нерішуче. — Олю, я тут зустрів дівчину …

— Вона в мене шалено заkохана … Вона знає, що я люблю тільки тебе, але ходить за мною, чекає постійно під будинком, дзвонить моїм батькам …

Оля не витримала і зупинила його: — А що ти? — Ну… Я ж говорю, вона знає про тебе, але… Олю, я так більше не можу. Якщо ти зараз до мене не переїдеш, то мені доведеться бути з нею… — Доведеться?! — Вразилася дівчина.

— Олю, я їй сказав, що якщо ти зараз не переїдеш, то я буду з нею… Вона не дослухала і закричала в слухавку: — Ну, так і будь з нею! Прощай! Тремтячими руками Оля почала блокувати його номер. Потім проnлакала всю ніч до самого ранку. П’ять років знадобилося дівчині, щоб прийти до тями і забути перше kохання.

Вона вийшла заміж, наро дила двох дітей і щаслива. Про життя Сашка вона дізналася від його батьків, які зателефонували через багато років, тому що досі за нею су мували: — Сашко так і живе зі своєю… Ми її не любимо, і вона нас теж… Він постійно гуляє, зрад жує їй… Ох, Олечко, була б ти з ним, такого не було б…

КІНЕЦЬ.