Цього року, влітку, моя свекруха приїхала з Італії. Вона на заробітках мам вже багато років. Дуже давно поїхала туди.

Ми самі зараз живемо в селі. В одному селі зі свекрами.

Справа в тому, що коли ми з Михайлом одружилися, то ми стали жити в моїй хаті, яка дісталася мені від моєї бабусі.

В цей час донька свекрухи, залишилася жити з батьками, потім вийшла заміж і чоловік теж перебрався жити до неї і її батьків.

Свекри мої люди ніколи багатими не були, але працювали і жили не гірше нас.

Тому свекруха свого часу вирішила поїхати в Італію.

Мати чоловіка особливо ніколи грошима не розкидалася, приїжджала додому, нам привозила гостинці, а нашим дітям гроші. Звісно, це не були великі суми, пару сотень євро, але смаколиків вона привозила багато.

Я завжди була вдячна матері чоловіка, адже вона робила нам добро.

Свекруха завжди говорила, що збирає гроші для себе, мріє зробити в будинку своєму ремонт, купити авто з чоловіком, збудувати гараж і новий хлів, адже той вже старенький, тому ми всі розуміли її.

Місяць тому свекруха повернулася додому, сказала, що втомилася, зима, грошей трохи собі відклала, більше на заробітки не поїде.

Нам навезла купу гостинців, дітям дала по 100 євро.

Ми її радо зустріли в себе вдома, я накрила стіл, ми добре посиділи, порозмовляли.

А через тиждень я дізналася, що свекруха купила своїй доньці двокімнатну квартиру в місті від зовсім чужих людей.

Я була така здивована, що й словами не передати.

Тиждень тому сиділа в мене на кухні і словом не обмовилася, а тут така новина.

Чоловік повернувся додому і я в нього запитала чи це дійсно правда, бо до останнього повірити не могла.

Степан, виходить, все знав, але нічого не хотів мені розповідати, щоб не засмучувати мене, адже сам не розуміє, чому мам так винила. Він теж засмутився, що батьки вирішили вчинити саме так.

Але що він міг зробити?

Я, відтоді, ще не говорила ні з свекрухою, ні з зовицею.

Я не розумію чесно, чому свекруха вчинила саме так. Мій чоловік дуже допомагає своїм батькам, у нас є автомобіль, ми завжди їх возимо куди потрібно, тай свекри добре ставилися до нас.

Як це так: одній дитині двокімнатну квартиру, а іншій – 200 євро і торба продуктів?

Степан, хоч образився в душі, бачу важко йому теж, але виправдовує маму, каже може батьки вирішили, що донька доглядатиме їх на старості років, тому купили квартиру їй.

Та свекри мої люди ще зовсім здорові, самі все роблять ще й допомагають дітям і ми дуже багато допомагали їм.

Я розумію, що гроші свекрухи і я до неї нічого не маю, це її вибір, що вона квартиру рідній доньці купила?

Але чому така несправедливість, адже у неї ще є син?

Сиджу і думаю чи варто зателефонувати свекрусі, щоб відверто з нею поговорити і не мати камінь на душі, чи краще мовчати?

КІНЕЦЬ.