Невістка з міста взялася сама доїти корову, а коли майбутня свекруха підійшла дізнатися як у неї справи, мало не впала зі сміху
— Он відро. А я пішла на стіл накривати. Минуло вже півгодини, а Ганна не поверталася. Жінка пішла подивитись, як у дівчини успіхи. Зайшло і схопилася за живіт від сміху.
— І де тут у тебе краник, корівка? — говорила Ганна, обмацуючи боки корови. Посміявшись, Тетяна показала, де у «корівки краник», продемонструвала процес, потім поступилася місцем Ганні…
— Ганнушка, допоможи мені малину зібрати. — Іду, тітко Таня, — підскочила дівчина. Тетяна виділила дівчині банку, та взялася за справу. Тут жінку гукнула сусідка. Побалакали з сусідкою півгодини. — Ганно, ти де? — Тут, — відгукнулася дівчина, вилазячи з кропиви та лопухів.
— Ти чого туди влізла? — Тут ягоди більші, — дівчина з гордістю продемонструвала повну банку… Вони пили чай на веранді. — Тьоть Тань, навчіть мене всьому. У вас тут так тихо та гарно.
— А заміж за Сашка підеш? — Він поки не кличе, — почервоніла Ганна. — Мам, дай погуляти неодруженими, — розсміявся Сашко. — Нагулявся вже. Достатньо, — сказала Тетяна, потім звернулася до Ганни, — якщо не покличе, приїдь до мене.
Я тобі чудового хлопця знайду. — Я Сашу люблю, — збентежилася дівчина. За три тижні, що Ганна із Сашком провели у селі, Тетяна щиро покохала дівчину. Через півроку зіграли весілля, а ще за рік подарували їй онуку.
КІНЕЦЬ.