Віра плaкaлa. Кожного разу потайки від своїх дітей. Вона не хотіла показувати своїх сліз, коли діти просили купити їм щось краще, чи щось таке, що не входило в стандартний список їхніх витрат.

Віра плакала та згадувала, як багато років тому зробила свій вибір. На користь того, кого вона кохає, а не того, хто міг би забезпечити її з дітьми всім необхідним. Минув час, і Віра стала дуже шкодувати, чому ж її діти повинні проживати таке життя, як і вона колись. Вона досі згадує свою юність.

Ще давніше, коли Вірі було вісімнадцять років, до них у село приїхав фермер. Він був багатим та перспектив чоловіком. І звісно, йому припала до душі проста та красива сільська дівчина. Вона завжди була неймовірною красунею, а тепер взагалі – роки їй тільки до лиця.

Чимало хлопців за нею бігали. Віра з бідної сім’ї. Мама працювала вихователькою в дитячому садочку, а тато підробляв у людей. Тому батьки й почали наполягати, щоб вона вийшла заміж за багатого фермера. Вона краще житиме, і заодно батькам допоможе на старість.

Але в серці Віри був інший. Віталій. Він ще з дитинства був у неї закоханий. Дітьми вони разом грались, удвох ходили зі школи додому. Хлопець добився свого, йому таки вдалося завоювати її серце. Віра була готова вийти за нього заміж та втекти світ за очі, лиш би не вийти заміж за нелюба. Але дівчина не могла наважитися на такий крок, адже нізащо не залишила б своїх батьків на старість самих. Вони виховали її доброю та чуйною дівчиною.

Віталій був з такої ж небагатої сім’ї, як і Віра. Його маму не дуже любили в селі, адже сюди вона приїхала вже вагітною. Але не стільки це відштовхувало односельців, як її відлюдкуватість. Не виходило в неї спілкуватися з людьми щиро та добродушно.

Батьки дуже хотіли, щоб Віра вийшла заміж за фермера, але дівчина зробила, як наказувало їй серце – вийшла заміж за Віталія. Хоч мама з татом не очікували такого рішення доньки, втім благословили молоду сім’ю, адже бачили як вони кохають одне одного.

Віталій хоч бідний, зате щедрий та добрий. Віра пішла до Віталія за невістку. Його мама виявилася дуже хорошою та щирою людиною. Всі переживання дівчини стосовно життя в невістках вмить зникли. Вона стільки наслухалася від подружок, котрі пішли за невістки. Свекруха прийняла її як рідну. Вірі дуже пощастило.

З часом у їх сім’ї появилися діти. На них потрібні були кошти та зусилля. Нелегко їм приходилось. Так було несолодко жити в селі, а стало ще важче.

Гроші в дім приносив тільки Віталій, і те в нього не було постійної роботи. Віра вже й пожаліла, що у свій час зробила вибір на його користь. Вона шкодувала не тому, що розлюбила його. Віталія вона завжди любила по-справжньому щиро та підтримувала його у важкі хвилини. Віра не змогла забезпечити своїм дітям щасливе життя.

Віталій не міг спокійно дивитися на страждання дружини. Тож вирішив поїхати на заробітки, щоб заробити трохи грошей. Влаштовувався на роботу в хорошу фірму. Завдяки йому їхній старенький дім перетворився у великий двоповерховий будинок з красивим подвір’ям. Їхні діти мали одяг, іграшки та розваги.

Тоді Віра зрозуміла, що надумала собі багато зайвого. Її серце все-таки обрало правильно. Вона з чоловіком, якого дуже любить, а ще в них панує достаток. Головне, їх діти мають все.

Коли Віталій повернувся додому, до нього зателефонував рідний тато. Хоч Віталій ніколи його не бачив, але таки поїхав до батька. Перед Віталієм лежав старий чоловік при смерті. Він сказав, що все своє майно переписує на сина. Віталій став єдиним спадкоємцем. Його батько виявився багатим чоловіком.

Два місяці Віталій жив у місті. Тато майже щодня просив у сина вибачення. Віталій не тримав на нього зла та пробачив батькові, щоб той міг спокійно доживати свої роки. Всі наступні тижні Віталій займався оформленням документів та вступом у спадок.

Тепер чоловікові вже не потрібно їздити за кордон на заробітки, бо з тих грошей, що залишилися від батька, Віталій з дружиною відкрили власну справу. Бізнес приносив їм чималий дохід.

Так склалося їхнє життя. Та головне інше – пара кохає одне одного та подолала разом всі труднощі.

КІНЕЦЬ.