Після весілля я мав прекрасні стосунки із батьками своєї нареченої. Ми ніколи особливо не сварились і я щиро поважав їх за те, що вони ніколи не пхали свого носа у чужі справи і нічого не радили нам у стосунках. Приходили до нас у гості вони лише декілька разів на місяць, більше ми й не бачились.

Я думав, що моє життя буде чудовим, але скоро сталось так, що ситуація змінилась і моя теща знайшла собі чоловіка та пішла із сім’ї. Такого повороту подій не очікував ніхто. А жінка просто зникла із новим залицяльником у невідомому напрямку.

Я бачив, що тесть дуже важко переживає цю зраду. Ми з Аліною старались підтримати його, зарадити, чим можемо, навідувались мало не кожного дня, аби перевірити, чи все гаразд. Але і цього, напевно, було мало.

Олег Іванович говорив, що йому самому знаходитись у квартирі дуже важко. Він постійно залишається на самоті із своїми думками і вони добивають його ще більше. Тому просив Аліну хоч інколи залишатись на ніч у нього. Ми не могли відмовити. Але минуло ще кілька тижнів і тесть захотів, аби дочка ночувала у нього у всі будні дні.

Я почав дратуватись через це. Тоді вирішив запропонувати альтернативу, про яку зараз дуже шкодую: щоб батько дружини сам до нас інколи приходив, якщо йому самотньо. Я думав, що він прийде декілька разів на тиждень і всім буде спокій. Але тесть до нас додому заявлявся кожного дня. І сидів до того часу, поки ми вже лягали спати.

Було пізно, і очевидно, громадський транспорт не їздив, тому він мусив їхати на таксі, але частіше за все взяв моду залишатись у нас на ніч. А потім він почав перетворюватись із доброго дядька у злого поліцейського, який постійно робить зауваження мені і все критикує. Мене ображало, що він створює проблеми на рівному місці.

Одного разу, коли я був на роботі, то Олег Іванович наводив свої порядки. Він вирішив прикрутити всі розетки, всі дверні ручки, всі дверцята. Пояснив це тим, що він сам буде займатись чоловічими справами, якщо мені постійно немає коли. Тоді я остаточно зрозумів, що тестя забагато у нашому житті і нашому домі. Сказав про це спочатку дружині, і вона не могла не погодитися.

Разом ми прийняли рішення поміняти квартиру тестя на точно таку, але у нашому домі. І він погодився. Тож тепер ми живемо поруч і Аліна часто ходить до свого батька, підтримує його, доглядає. А я радий, що нарешті це питання вирішено. Бо ще трохи і я б не витримав цього всього.

Я прекрасно розумію його ситуацію і що ми мусимо допомагати родичам, але ж інколи така допомога переходить і наші особисті кордони.

КІНЕЦЬ.