У Ігоря в сім’ї було дві дитини. Перший він та друга сестра Лера. Тільки ось у матері їх було особливе ставлення до дітей. Мати вважала, що хлопчик у житті повинен всього добиватися сам.

Йому допомагати не потрібно, зате донька має отримувати все найкраще. Так воно й було у їхній родині. Ігор просто міг іноді не доїдати, ходити у старому одязі, навіть у маленькому взутті.

Бо батьки просто не купували. Зате сестра мала купу речей, кращий одяг, багато уваги. Коли діти виросли, то Ігореві довелося самотужки добиватися кімнати в гуртожитку. Натомість для Лери батьки винайняли квартиру.

Після навчання Ігор почав більше працювати, заробив на свою квартиру. А Лері житло подарували батьки. У результаті зараз Ігор має дорослого сина.

І він вирішив, що не ставитиме своїй коханій дитині якісь випробування. Він купив йому квартиру, як тільки син вступив до університету. Вийшло так, що його син виїжджав на кілька місяців за кордон по обміну.

За це зачепилася Лера. У неї якраз дочки вступили до університету, а будівля інституту знаходилася поряд із квартирою сина Ігоря. Вони попросилися пожити деякий час у тій квартирі, Ігор дозволив.

Але потім, коли син мав уже повертатися, Ігор повідомив Лері, що її доньки мають звільнити квартиру. І тут сестра почала показувати свої концерти: — Ну , що тобі місця шкода для племінниць? Нехай разом із братом живуть, що в цьому такого?

— А ти забула, як я у студентські роки абияк виживав у гуртожитку, поки ти насолоджувалась життям у квартирі? Щось мене ти до себе в гості не кликала. — Це інше… — Ні, Леро, це теж саме. А зараз я купив квартиру, щоб мій син так не страждав, як це було в мене. Так що забирай своїх дочок. -Все з тобою зрозуміло, Ігорю. Тепер ясно, чому так до тебе ставилися.

КІНЕЦЬ.