Того вечора брата відвезли на швидкій допомозі. Вночі йому раптом стало дуже поrано. Ліkарі сказали, що він має двосторонню пневмонію, і мама була дуже налякана.

Від погляду мами йому й самому стало страաно. Андрій був маленьким і не розумів, що діється з братом. Брат мав залишитися кілька днів у лікарні.

Мама вночі залишалася у брата, а вранці бігла на роботу, в обід прибігала додому, щоб навідатися до Андрія, потім знову на роботу і до брата. Батько покинув їх, коли їм було два роки. Мама не мала часу на себе. Вона присвятила своє життя дітям.

Андрій уже навчається у коледжі, намагаюся сам справлятися з усіма домашніми справами та допомагати мамі з братом. Відпочивав лише тоді, коли мама на роботі. Іноді вони змінюються один з одним, щоб брата не залишати одного.

Вчора він звично зайшов у вбиральню, залишив пакет ближче до входу і пішов вішати куртку, а коли повернувся, то виявив, що він зник. Він швидко вибіг на коридор і побачив незнайому дівчину в лікарняному халаті.

Коли він підбіг до дівчини, то вихопив у неї з рук пакет і тоді вона глянула на нього, як на справжнього боже вільного. До нього прийшло усвідомлення, що він зробив щось негаразд.

Він миттю заглянув у пакет і побачив там чужі речі. Андрій повернув тій дівчині пакунок і побіг негайно до вбиральні. Він мав знайти пакет, бо там був обід для брата та змінний одяг. Коли він забіг у гардероб і почав оглядатись, то помітив, що його пакет був у тіні.

І ось вони сидять, сміються і тут до палати заходить та сама дівчина, яку він на всю ліkарню зви нувачував у kрадіжці свого пакета. Андрій одразу почав перед нею вибачатися, вони розговорилися, сміялися, а після того, як брат почав йти на поправку, то наважився запросити її на побачення. Тоді він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною.

КІНЕЦЬ.