Ми з чоловіком живемо у селі, виховуємо двох дітей. Роботи у нашому селі немає, тож чоловік їздить у місто, а я тим часом займаюся господарством. А воно у нас чимале – коні, kури, корови. З ранку до ночі я все обходжу. Коли діти повертаються зі школи, вони мені доnомагають.

Не хочу хвалитися, але виглядаю я значно молодше свого віку. Мені тридцять п’ять, хоч усі знайомі кажуть, що я виглядаю на тридцять.

І це з урахуванням того, що роботи з господарства важкі і я майже не маю на себе часу. Півроку тому, неподалік нас, молода пара придбала собі будинок.

Навіть не дивуюсь. Поруч річка, ліс, мальовнича місцевість. Але я про інше. Чоловік із дружиною стали до нас приходити. Ми часто сиділи разом за чаєм і розмовляли.

Вже тоді я помітила, як чоловік Світлани, нашої нової сусідки, кидає на мій бік дивні погляди. Я намагалася не залишатися з ним віч-на-віч.

Хотіла розповісти про свої припущення чоловікові, але все відкладала на потім. А потім зовсім не встигла. Якось я пізно поверталася додому, а назустріч мені йшов Дем’ян. Він схопив мене і почав обіймати.

Я почала вириватися від нього, хотіла кричати, як раптом побачила неподалік свого чоловіка. Дем’ян обернувся і пішов. А у нас із чоловіком з того моменту щодня почали виникати сварkи.

Він не вірить мені та каже, що діти не його. Тепер вигнав мене з дому. Я ж із дітьми переїхала жити до батьків. Я дуже шкодую, що не розповіла про все чоловікові раніше.

Сумнівалася, а чи варто. Можливо, тоді цього всього й не сталося б. І незважаючи на те, що ми роз лучилися, я все одно люблю його. І дуже сподіваюся, що колись він усвідомить свою неправоту, вибачиться і наше життя повернеться в нормальне русло.

КІНЕЦЬ.