Я зайшла до свого купе, у мене була нижня nолиця. Слідом за мною зайшла бабуся. Вона виглядала неймовірно стомленою, а її очі були сповнені смутку. — Доню, поступися, будь ласка, мені нижню nолицю?

Діти захотіли заощадити та взяли квиток на верхню. Мені з моїми хво рими ногами туди не піднятися. — А ви разом зі мною у куnе? — Ні в іншому. Однак там мені ніхто поступатися не хоче.

Мої батьки завжди вчили мене, що старість потрібно поважати, я не могла просто проігнорувати це прохання. Хоча мені дуже не хотілося перебиратися в інше купе . Я розуміла, що нижні місця дорожчі за верхні.

Я забрала свої речі та перемістилася в інше купе. Бабуся вказала мені своє місце і тихо промовила: «Дякую, доню». І одразу пішла розкладати свої речи у моєму купе.

Я почала знову розбирати всі свої речі і тут виявила, що немає моєї косметички. Згодом я знайшла її у своїй сумці, але на той момент подумала, що залишила в попередньому купе.

Підходжу я до купе і чую розмову: — Я тобі одразу сказала – не треба витра чати гроші. Взяли верхні nолиці в різних купе, а я тут усе влаштувала. Тепер глянь – ми обидва в одному їдемо, а гроші наші цілі!

Головнє людину знайти наївну! Я відкрила купе і бачу, що на моєму місці розмістився чоловік. Стара бабуся, з якою я буквально кілька хвилин тому обмінялася місцями, розкладається на нижній сусідній

– І як ви це поясните? — Запитую. — Доню, я обмінялася з цим чоловіком, бо на твоєму місці прозирає, — різко зорієнтувалася бабця. Звичайно, я їй повірила б, якби не почула її слова!

Мені було так гидко від цієї ситуації! Я повернулася на своє місце за доnомогою провідників. Влаштувала сkандал, у моє купе збіглися одразу всі люди, з ким бабуся до того місцями обмінювалася. Бабусин «помічник» так само перейшов на свою верхню nолицю.

КІНЕЦЬ.