Коли у нас народився онук, я вирішила допомогти невістці і щодня приходила сидіти з онуком, готувала їм їжу. Хотіла, щоб невістка відпочила. Але потім я помітила, що невістка якось відчужено ставиться до мене.

Тоді я перестала ходити до них та допомагати. Коли син став зви нувачувати мене в тому, що я не допомагаю його дружині, я сказала: — Якщо я потрібна — кличте.

А сама я в помічники не набиватимуся. І припинила ходити до них без запрошення. Натомість онукові я все одно купувала подарунки: машинки, одяг. Я не шкодувала на нього грошей.

Але згодом я виявила, що нічого з речей, які купую онуку, я не бачу. Все зникає невідомо куди. Якось я придбала онуку сорочку та штани, і одразу одягла на нього ті речі. На той час син був удома. Олександр похвалив мене за вибір, а ось Марія скоса поглядала на мене. Більше тих речей на онуці я не бачила.

Якось сусідка, яка любить сидіти у соціальних мережах, знайшла сторінку моєї невістки. На своїй сторінці вона продавала речі, які я подарувала онукові.

І тоді мені стало ясно, куди зникають усі подаровані мною речі. Марія все продає. Починаючи від одягу та закінчуючи іграшками. Ось тільки навіщо? Я вирішила поцікавитись у неї.

А невістка відповіла: – Ви подарували онуку, це наші речі, і я маю право робити з ними що завгодно. Я що звітувати повинна? — Але ж я купую онуку не дешеві речі, чому ти так робиш?

— Це моя справа. Наш син має все потрібне. Ми й самі можемо йому придбати речі. Тоді я розповіла про все своєму сину. Була сварkа, адже він і гадки не мав, що за його спиною робить дружина.

Усі гроші за продані речі Марія витрачала на себе. З того часу я перестала до них зовсім ходити. Олександр іноді може привести онука до мене. Так ми й спілкуємось. Зрозуміло, що винною невістка призначила мене, бо я розповіла синові про її «бізнес».

КІНЕЦЬ.