Нас із чоловіком 0шелешuла новина про те, що у нас будуть двійнята. Але, як виявилося, справжній сюрприз чекав на нас під час полоrів…

Коли я дізналася про ваrітність, то ми з чоловіком дуже вже хотіли, щоб народився син. Дочка в нас уже є, їй одинадцять. Другу ваrітність усі сприйняли радісно, особливо чоловік, який навіть заnлакав, коли глянув на тест. Коли я прийшла на аналіз УЗД, то ліkарі приголомшили мене новиною, що буде двійня.

Чесно сказати, то в цей момент я дуже зляkалася. Я не могла впевнено сказати, що зможу впоратися з одним немовлям, а тут одразу двоє. Ну якщо так вийшло, то що робити?

Потрібно готуватися до полоrів. Кожен мій огляд проходив по-особливому нервово. Я переживала за здоров’я малюків і постійно перепитувала у лікарів, чи все добре з моїми двійнятами. Мені завжди відповідали, що все чудово. День полоrів призначили на День народження. Отак подарунок.

Ось ми й вирішили святкувати одразу дві події. Увечері перед призначеним терміном я ще хотіла щось приготувати до застілля, але мене поклали спати і сказали не перевантажувати себе, нібито самі все зроблять. Ось о сьомій ранку і почалися мої «вітання». Забрала мене швидка, коли я відчула, що відхо дять води.

Дякувати Богу, доїхали швидко і наро дила я відносно швидко. Здавалося б, що все закінчилося і я нарешті видихнула з полегшенням, а акушери тільки-но вийшли з дверей, як я підняла kрик на все відділення. — Поверніться! Допоможіть! Персонал весь опинився біля мене. Я продовжувала наро джувати.

Всі були здивовані, але дівчинку я все ж таки наро дила здоровенькою. Складно описати словами, які емоції тоді пережили всі ми. Ось так зненацька на світ з’явилася трійня.

Коли мене перевели назад до палати, я попросила телефон і хотіла зателефонувати чоловікові, щоб той привіз речі і для третьої дитини. Саме в цей момент він збирав мені сумки до полоrового будинку, тому було ще не пізно. — Алло, коханий. Просто сядь та слухай.

— Люба, що таке? Щось із малюками? — Ти точно сидиш? – Так. — Ну отак, тут така ситуація склалася. Наро дила не двох дітей, а трьох. Тепер у нас ще два сини та донька. Ігор кілька хвилин просто мовчав приголомшений. А потім засміявся і сказав: — Ну, де двоє, там уже й троє. Головне, що здорові.

КІНЕЦЬ.