Сімейне життя Анни було зовсім не таким, яким вона його собі уявляла. Коли її доньці виповнилося два роки, чоловіка не ста ло. Вона дивилася на дочку і бачила у ній свого чоловіка.

Так минуло п’ять років. Одного разу вона почула стукіт у свої двері. Відчинивши двері, вона побачила жінку. Вона стояла і зніяковіло дивилася на Анну.

Вона не знала, хто ця жінка, бо бачила її вперше. Жінка хотіла зізнатися. Вона просила дівчину не ляkатися. Анна впустила ту жінку та запропонувала їй чаю. Звали її Світлана. І вона почала розповідати.

У руках у неї було фото, на якому було зображено якусь дівчинку. Вона показувала свою дочку, її звали Ліда. Вони наро джували в одному полоrовому будинку і навіть того ж дня.

Лікар, який приймав у них полоrи, невиліковно хво рий. Анна подумала, що ліkарю потрібна якась допомога. Але суть полягала не в цьому.

У полоrовому будинку вона переплутала дітей. Вона зрозуміла, що припустилася помилки, але боя лася хоч комусь у цьому зізнатися. Та жінка жила з цим п’ять років, і лише недавно все розповіла.

Спочатку Анні здалася ця історія дуже смішною, і вона не повірила жінці. Але Світлана говорила щиро та відверто. Після цього вона запропонувала зробити тест на батьківство. Анна вагалася, а потім погодилася.

Результати вони отримали досить швидко. І вони таки підтверджували, що Олечка – дочка Світлани, а Ліда – донька Анни. Після цього випадку вони не бачилися два тижні. А потім Анна таки наважилася на ще одну зустріч з нею. Вони вирішили забути, що любили одного чоловіка. І все робили заради своїх дочок. Вони ж тепер зведені сестри.

КІНЕЦЬ.