На жаль, останнім часом дружина мого сина дуже часто скаржиться на нього.

Якось, не встигла я лише прокинутися, то геть був ранок, як вона мені з раннього ранку телефонує і каже, що мій син Юрко пішов на роботу навіть не снідавши і нічого з собою не взяв, йому не сподобався сніданок, який приготувала Людмила.

Я її заспокоїла, як могла, як краще хотіла. Спокійно сказала, що нічого поганого в тому немає, якщо йому щось не сподобалося, можливо він правий, можливо й було не смачно, таке буває, у мене теж не завжди все вдається на кухні.

А, якщо було смачно, а син носом крутить, то нехай встає рано вранці і сам собі готує сніданок і обід, ні до кого не буде ніяких вимог та претензій тоді.

Потім Людмила мені подзвонила наступного разу і сказала, що Юрко не прибирає за собою, носки завжди кидає в усіх кутках, а речі ніколи не кладе на місце і їй все доводиться прибирати за ним.

Того разу, адже подібні скарги я вже від неї чула багато разів, я сказала Людмилі, щоб вона сама з ним про це поговорила, адже вони одна сім’я і мають між собою вирішувати, як краще їм бути.

А ось на днях мені знову подзвонила невістка.

Цього разу Людмила просто скаржилася, що мій син навіть тарілку після себе не помиє, як поїсть, і, взагалі, нічого їй не допомагає у вихідні дні.

От зараз щиро скажу, цього разу мені вже зовсім не сподобався тон дружини мого сина.

Я з тих людей, які не хочуть лізти в сім’ю своїх дітей зі своїм ладом та ріними порадами. Але мовчати я вже не могла, адже розуміла, що ділі буде лише гірше.

Я сказала Людмилі, що мій син не такий вже поганий, як вона постійно описує його. Коли ми з ним жили він і речі свої складав і посуд після себе мив.

Я пояснила невістці цього разу, що я їй чоловіка не обирала і вона сама добре бачила за кого виходить заміж, адже вони знайомі давно і невістка й додому до нас приходила постійно.

А вкінці нашої розмови з Людмилою я додала, бо вже втомилася від цих постійних скарг, що якщо їй щось не подобається, то нехай розлучається з моїм сином, але скаржитися мені більше не потрібно. Створили сім’ю, то нехай самі тепер і вирішують свої проблеми разом, вже якось без мене.

Невістка мене, мовчки вислухавши, поклала телефон. А ввечері до мене прийшов син на серйозну розмову.

Юрко сказав мені, що я погана мати. Як я можу говорити його дружині, щоб вона розлучалася з ним, адже Людмила сказала йому, що вона вже чекає дитину. Я навіть не могла дібрати слів, щоб пояснити, що я тоді відчувала.

Тепер і син і невістка на мене ображаються. А що я зробила не так? Чи варто взагалі мені з ними говорити, після цього?

КІНЕЦЬ.