Ми з чоловіком завжди мріяли про сина. Але чомусь доля розпорядилась так, що виховували ми дві донечки. Коли ми знову запланували вагітність із надією все ж таки народити сина, то лікарі попередили, що пологи я можу і не перенести. Нам заборонили навіть задумуватись про таке. Адже навіть попередні пологи були для мене дуже ризиковими.

Довго ми думали, чи варто піти на ризик та спробувати. Але Олег сказав, що не потрібно жертвувати собою. Тому ми і вирішили піти до дитячого будинку.

Наша сім’я була гарно забезпеченою. Проживали ми у власній трикімнатній квартирі, мали власний автомобіль і стабільний заробіток. Загалом, нашу заяву прийняли із великим задоволенням. Ми почали потроху підготовлювати всі папери і знайомитися із дітками.

Та в той же час моя подруга, яка працювала у пологовому, повідомила мені, що нещодавно у них народився дуже хорошенький хлопчик і матір написала відмову від дитини. Навіть не стала дивитися на нього.

Річ у тім, що хлопчик був дещо хворим і рідна матір не захотіла ростити дитину із вадами. Хоча я вважаю, що проблеми із зором не є такими страшними, щоб відмовлятися від рідної дитини.

Та все ж, самі розумієте, шанси на те, що його всиновлять були мінімальними. Ніхто не захоче брати на себе відповідальність.

Тому ми з чоловіком і вирішили спочатку хоча б поїхати і глянути на немовля. Спочатку ми довго не могли пройти до лікарні, але потім заявили, що можемо стати для дитяти батьками і нас пустили. Коли я вперше поглянула на маля, то сльози градом покотились по моїх щоках. Настільки гарненьким та беззахисним він був. Без слів ми зрозуміли, що будемо його забирати.

У день виписки нам аплодував весь персонал, жіночки плакали, а чоловіки тиснули руки.

Зараз нашому Тарасику десять років, він навчається у п’ятому класі. Хлопець він у нас розумний, кмітливий, комунікабельний, а головне здоровий. Ще на ранніх термінах ми зробили йому операцію і тепер ніяких вад немає. Ми дуже пишаємося ним і горді за його успіхи.

Я щаслива, що тоді все склалося саме так. І своїх дітей усіх я неймовірно люблю.

КІНЕЦЬ.