Сьогодні моя сестра Віра вже дуже шкодує про те, що тоді плакала і вмовляла свого чоловіка залишитися з нею і повернутися додому.

Сестрі просто здавалося, що все буде добре точно так, як було раніше, до того, як виникло це непорозуміння в їх сім’ї.

Але, як виявилося, життя “після”, зовсім не таке вже, як життя “до”.

Віра та Микола в шлюбі були вже чимало років. У них є син, 25 років нещодавно виповнилося йому, він нещодавно одружився та живе окремо від своїх батьків, в столиці, своє життя влаштував, можна сказати.

Коли Микола та Віра залишилися жити одні, чоловік став поводити себе зовсім незрозуміло, якось дуже дивно, все було не так, як раніше. Таке враження, що між ними змінилося щось.

– Я останнім стала помічати, що мій Микола все більше і більше часу проводить в ноутбуці, наче мене й немає поряд з ним, віддалився від мене. Дивно, адже раніше він взагалі його відкривав дуже рідко, фільми та футбол чоловік дивився завжди лише по телевізору, іншого я й не пам’ятала. А це щовечора сидить, щось там друкує, та ще й посмішка загадкова на обличчі, очі радісні, веселий, щось говорить собі під ніс. Аж обличчя світиться від цікавості. І, як тільки приходить вечір, все чоловік залишає і швиденько біжить до того свого ноутбука, потім його не дозвешся і не догукаєшся.

Віра відразу здогадалася, щось їй внутрішній голос підказав, що Ярослав переписується там з кимось, але чомусь говорити про це не хоче, на всі запитання відповіді дає зовсім нечіткі.

Сама моя сестра від комп’ютерної техніки дуже далека, її то ніколи не цікавило, але в телефоні соцмережами користується іноді. У ноутбуці, як згодом виявилося, не складніше.

Одного разу, цікавість дружини узяла верх, і вона відкрила ноутбук свого чоловіка, коли його не було вдома, він десь у справах якраз поїхав.

Краще б Віра, звісно, цього зовсім не робила. У соцмережах вона побачила листування свого чоловіка з якоюсь Зоряною. Природно, воно було дуже особистим.

Непросто було читати той текст моїй сестрі, думки перемішалися в голові, дружина навіть не зрозуміла спілкуються вони тільки віртуально або зустрічаються в реальному житті.

Але, все ж таки, найсумніше в тому, що вона була практично ровесницею їхньому з Миколою синові! Дуже прикро було у Вірі на душі! Хіба вона може змагатися з молодою такою жінкою?

Зачинивши вже той ноутбук, який перед тим довго переглядала, вона попила чаю і стала чекати свого чоловіка додому, а той вже мав скоро прийти!

Коли ввечері повернувся Микола додому і, як тільки переступив поріг квартири, Віра відразу вручила йому валізу, яку зібрала, поки чекала його приходу, і сказала, що все знає про ту Зоряну.

А потім, не слухаючи пояснень свого чоловіка, просто вивела його за двері і викинула його речі до нього.

Вона була переконана, що це її власна квартира, і вона вважала, що має на це повне право, після того, що чоловік її так зрадив!

Жінки люблять вирішувати все у одну хвилину, ось так не думаючи, ось і Віра тоді думала, що погарячкувала, приймати рішення, не проаналізувавши ситуацію, діяти на підставі тільки своїх важких емоцій. Але потім, починаючи аналізувати, розуміють, що вчинили, можливо, не правильно.

Віра стала міркувати, що могла й помилитися і ще можна все виправити, поки не пізно.

І потім жінка стала думати, що може і немає нічого у них. Дуже неприємно, звісно, навіть тільки від того, що людина, з якою вона прожила багато років життя, довіряла як самій собі, і раптом дівчині якійсь такі речі пише.

Але розум її все ж взяв гору над почуттями, і Віра вже сама пішла до чоловіка, зробила першою крок на зустріч.

Жінка здогадувалася, що він у своїй квартирі, хоч там і ремонт після квартирантів, але більше йому йти нікуди. Прийшла вона до Миколи, сказала, що погарячкувала і готова вислухати, а він ще й образився, бачте!

– Я подумаю, Віро, – каже, – повертатися чи ні до тебе тепер!

Повернувся через два дні Микола тільки. Сказав, що вже не збирається нічого пояснювати своїй дружині, що це дружина сама винна в усьому, що це він ще образився на неї.

В принципі, після того в поведінці чоловіка ніяких інших ознак спілкування з іншими не було: додому він вчасно тепер приходить, по телефону розмовляє вже вкрай рідко, гроші, більше, ніж на обіди, не витрачає. Ось тільки цей ноутбук. Але після повернення, він його взагалі не включає.

Так і живуть відтоді, прірва якась утворилася між чоловіком та дружиною, якийсь холод і неспокій. Наче чужі люди поряд одне з одним.

Що тепер робити сестра й сама вже не знає. Живуть ось так, наче чужі люди зовсім. Віра не знає, чи правильно вчинила, повернувши чоловіка в сім’ю? Але в душі шкодує про це, просто було б перед ріднею соромно, а так поки ніхто нічого не знає.

Сестра навіть не знає в кого питати поради, що їй зараз робити і чи правильно вона вчинила, що покликала чоловіка назад? Чи варто жити з такою людиною, якій ти вже байдуже чомусь?

КІНЕЦЬ.