У мене з батьками чоловіка не найкращі стосунки. Свекруха тиха жінка, напруження у наших із нею стосунках не дуже багато. А ось зі свекром я ніяк не можу порозумітися. Я думала, чоловіків із таким типом мислення більше немає. Він вважає, що місце жінки на кухні. Вона має займатися домогосподарством, ростити дітей, а чоловік у сім’ї – здобувач.

Він повинен працювати та утримувати сім’ю. У моїй сім’ї такого не було, я сама не хотіла такого чоловіка. Тому, на початку наших з чоловіком, я його попередила, що така позиція для мене неприйнятна, і, якщо він хоч раз таке скаже, ми розлучимося і він більше ніколи не побачить мого обличчя.

Він сказав, що йому теж не подобається позиція батька, але його міняти вже пізно, а маму начебто влаштовує її життя. А у нашій сім’ї все буде по-іншому. На щастя, він дотримав свого слова. Ми разом уже понад п’ять років.

Всю роботу по дому робимо разом, хто приходить з роботи раніше — вечеря з нього і т.п. Все було б добре, якби не наші з чоловіком зустрічі з його батьками. Свекор щоразу не втрачав шансу висловити свою думку. Я терпіла, мовчала. — Ось жодного разу невістка не покликала нас на вечерю, не почастувала пирогами.

Це ж твоє призначення – нapօджувати дітей, готувати, прибирати та чоловіка втішати. А останнім часом він наголошує на тому, що у нас досі немає дітей. Я намагалася відповідати нейтрально, казала, що ми зараз зосереджені на кар’єрі. А він: – Яка кар’єра? Кар’єрою повинен займатися чоловік, а для жінки кар’єра – це її будинок, діти та чоловік. У нас зараз у сім’ї така ситуація. Я заробляю вдвічі більше за чоловіка.

За словами свекра, я – здобувач у нашій родині. Чоловік намагається знайти собі кращу роботу і де зарплата буде гіднішою. Виходить, що ми зараз не можемо дозволити нapօджувати дітей. Іти в декрет я теж не можу. Так ось, був день нapօдження свекрухи. Свекор ոідոив і знову заговорив, говорив жօрсткіше і гру6іաе, ніж будь-коли. А чоловік сидів і кивав на слова батька. Я більше не витримала. — Знаєте що?

Я б з радістю пішла в декрет, тільки в мене зарплата вдвічі більша, ніж у вашого сина. Ми не можемо собі такого дозволити. І постарайтеся більше не лізти у наше життя. Встала і вийшла надвір. Чоловік не вийшов за мною, на той момент мені все одно було. Поїхала додому, а чоловік повернувся за три години 3лий і в люTi .

– Ти навіщо їм розповіла? Чи хотіла виставити мене невдахою? Здобичниця у нас вона. — Та тому, що ти жодного разу не заступився за мене, не захищав, а сидів і кивав. Довелося захищати себе. До того ж нічого, крім правди, я не сказала. Чоловік пішов, його не було вдома кілька днів.

Я вирішила зателефонувати і попросити у свекрухи прощення: це ж було її свято, а я зіпсувала його. Вона дала мені зрозуміти, що було б непогано у свекра теж вибачитися. Я не маю наміру в нього нічого просити. Нехай зараз сидить і думає, у кого яке призначення.

КІНЕЦЬ.