Я народилась у багатодітній бідній сім’ї і мати мені завжди говорила, що я маю бути відповідальною, бо я її старша дочка і вона сподівається на мене. Тому я старалась догодити їй. Я добре вчилась у школі і допомагала матері вдома.

Після школи я вступила в університет на державну форму навчання. Я мріяла стати актрисою і виступати в театрі. Моїй матері не сподівався мій вибір професії, вона сказала, що потрібно було вчитись на бухгалтера або лікаря. Але цього разу я її не послухала.

Мені подобалось вчитись і викладачі мені говорили, що я дуже талановита. Я уявляла себе на сцені.

Коли літом я приїхала додому на канікули мати сказала, що я маю залишити навчання і вийти заміж. Я здивувалась, бо навіть не мала хлопця.

Виявилось, що мати хоче, щоб я вийшла заміж за сина її подруги. Йому було двадцять вісім років і він мав свій власний бізнес.

Антон був самозакоханим і його не цікавила моя думка, він думав лишень про себе, а я мала догоджати йому. Я знала, що з ним щасливою не буду.

Цього разу мати сказала, що якщо я її не послухаю, то у неї не буде дочки і вона мене більше не захоче бачити. Вона мене переконала в тому, що головне вдало вийти заміж за багатого чоловіка. Те що я його не кохаю дрібниці і з часом я його до нього звикну.

Я погодилась і вийшла заміж за Антона. Це було моєю помилкою. Моє сімейне життя було жахливим.

Я виконувала усю домашню роботу. Гроші які заробляв чоловік я не могла тратити без його дозволу. Він виявився скупим і я не могла купити собі новий одяг чи сходити у салон краси. Він вважав, що у мене є достатньо одягу, а манікюр та зачіска – це лише мої забаганки і я можу без цих речей обійтись.

Так ми жили три роки. Вони були для мене жахливими. Чоловік постійно мені докоряв, що я погана господиня і дружина.

Одного разу я не витримала та спакувала свої речі і поїхала до матері. Але вона мене не підтримала та вигнала назад до чоловіка.

А через деякий час я дізналась, що чоловік мене зраджує. Я тоді була вагітна і не мала куди піти, тому довелося терпіти його.

У нас народився син, але це нічого не змінило. Навпаки, наші стосунки погіршились. Ми так прожили ще шість років. Коли син пішов до школи і я вийшла на роботу я вирішила, що час змінювати своє життя на краще. Я розлучилась з чоловіком. Я вірила, що буду щасливою і знайду свою другу половинку.

Я переїхала жити на орендовану квартиру. Через деякий час я познайомилась з сусідом. Звати його було Максим і він був розлучений.

Ми почали часто спілкуватись, а потім зустрічатися. А через два роки я вийшла за нього заміж.

Цього разу моє заміжжя було щасливим. Я відчула, що таке коли тебе люблять. Мій чоловік робив усе для мене, а я з задоволенням готувала для нього і виконувала домашню роботу. Я зрозуміла, що якщо ти любиш, то зробиш все для того, щоб твоя друга половинка була щасливою.

КІНЕЦЬ.