Сьогодні – найщасливіший день мого життя. Я одружуюся з найпрекраснішою дівчиною світу. Її уваги я добивався цілих п’ять років. Вона навчалася в медичному інституті та мріяла стати лікарем-педіатром. Тому весь період навчання Катя навіть дивитися в сторону протилежної статі не хотіла.

Я розумів, що це ознака великої відповідальності та порядності, тому вирішив чекати, доки не прийде підходящий час для освідчення.

Всі ці п’ять років нашого знайомства я старався бути поруч в якості вірного товариша. Чесно кажучи, дуже хвилювався, щоб ніякий ловелас не закрутив їй голову. Тому щойно омріяний диплом був у руках Каті, я не став гаяти часу та освідчився їй.

Дівчина була приголомшена таким поворотом подій, адже навіть не могла подумати, що я її кохаю всі ці роки. Пропозицію вона прийняла, бо також мала почуття до мене, але боялася зізнатися, щоб не відштовхнути друга.

Ми вирішили, що гучного весілля відзначати не будемо. Зберемо тільки найрідніших людей та найближчих друзів. Хоча бюджет був скромний, але весільне плаття мало бути у моєї нареченої. Вранці, коли я одягнув свій костюм, то помітив в кишені якийсь папірець. Коли я купував одяг, то записки там точно не було, тому я насторожився.

Перше, що кинулося в очі – це напис «Прочитай це перед весіллям». Я впізнав почерк своєї нареченої відразу. Нехай говорять, що у лікарів найгірший почерк, але це не про мою Катю. Моє хвилювання збільшилося, адже відразу з’явилися думки про те, що моя наречена передумала та відміняє весілля або покохала іншого. Я швидко розгорнув листа та почав читати. Ось його текст:

«Дорогий друже, а тепер ще й наречений!

За ці роки нашої дружби я дійсно покохала тебе. Спочатку мені здавалося, що це дружні почуття, але тепер розумію, що так виглядає справжнє кохання. Я розумію всю відповідальність нашого союзу, тому вирішила тобі написати свої думки, бо сказати не зможу без емоцій.

Не менше, ніж тебе, я ще люблю свою професію. Я не хочу в майбутньому обирати між тобою та своїми пацієнтами, тому маю знати, чи готовий ти до такого випробування. Ти маєш розуміти, що іноді маленькі пацієнти не можуть чекати моєї допомоги, і я повинна надавати її навіть посеред ночі.

Коли тобі здаватиметься, що їх я люблю більше, знай, що я дуже поважаю і пишаюся твоїм вибором. Адже не кожен чоловік зможе терпіти постійну зайнятість дружини.

Я дуже хочу, щоб наша сім’я була схожою на сім’ю моїх батьків. Вони завжди поважали один одного. Я ніколи не чула, щоб вони ображали один одного. Коли мама поверталася додому з роботи першою, то поспішала, щоб зготувати щось смачненьке для нас з татом. А коли вона затримувалася на роботі довше, то ми з татом куховарили, як уміли (а уміли ми не дуже добре). Який би смак не мала приготовлена страва, мама завжди з радістю виїдала все, що ми їй насипали.

Скоро ми ступимо на весільний рушник, тому я хочу, щоб ти розумів, що я люблю і любитиму тебе, але нехай моя професія ніколи не стане між нами. Сподіваюсь на твоє розуміння. Якщо ти не готовий до таких випробувань, то просто скажи про це, доки не пізно. Але все ж таки я надіюся на те, що нашому коханню не страшні ніякі випробування.

З любов’ю твоя любляча Катя!»

Хоча чоловікам не личить плакати, але я просльозився від такого листа. Я зрозумів, наскільки рішучу та сильну дівчину беру собі за дружину. Я не міг втратити такий скарб.

З того дня пройшло вже 20 років. У нас уже є свої діти, але мені завжди здається, що їх у нас набагато більше. Деякі мамочки приходять прямо додому, бо потребують поради невідкладно. Я не серджуся, бо завжди згадую той лист перед весіллям. Я ж зробив свій вибір, тому тепер і сам люблю пацієнтів дружини та допомагаю їй чим можу.

КІНЕЦЬ.