Сашко з Ольгою жили спокійно. Вони вже 5 років були у шлюбі, але дітей так і не мали. Подружжя вже зверталося за допомогою до лікарів, але ті розводили руками, бо ніяких проблем зі здоров’ям не було виявлено. Сім’я почала ходити до церкви, бо більше ні на кого не було надії, крім Бога.

Одного суботнього ранку, коли Ольга вже пішла на роботу, а у Сашка був вихідний, хтось подзвонив у двері. Чоловік подумав, що дружина щось забула, тому швидко відчинив двері та закляк. Він ніяк не чекав побачити свою колишню наречену Світлану, яка втекла від нього прямо з-під вінця з якимось музикантом.

Тільки й написала: «Вибач. Полюбила іншого.»

Перший час після невдалого одруження Сашко ніяк не міг оговтатися. Та добре, що на його шляху трапилася Ольга, яка не тільки витягла його з депресії, а й стала вірною супутницею життя. Якби не дитина на руках у Світлани, Сашко б відразу зачинив перед незваною гостею двері. Та помітив, що і вигляд у жінки нездоровий, тому вирішив вислухати.

Виявилося, що щасливе життя втікачів закінчилося вже через 2 роки, щойно Світлана дізналася про свою вагітність. Молодик сказав, що не готовий стати батьком, тому жінка мала зробити вибір між ним та дитиною.

Свєта вже збиралася на аборт, але злякалася, що більше ніколи не стане мамою, тому зробила вибір не на користь свого кавалера.

– Скільки разів за ці роки я шкодувала, що так жорстоко повелася з тобою. Втекла і навіть нічого не пояснила – каялася жінка. – Мені було важко з дитиною одній, але якось справлялася. Півроку тому я вперше втратила свідомість просто посеред вулиці. Якби ще тоді звернула увагу на своє здоров’я, то все було б інакше. Вчора лікарі повідомили мені мій діагноз – рак з метастазами, який швидко прогресує.

Сашкові було жалку свою колишню кохану. Почуття гніву змінилося на жаль. Але він розумів, що нічим зарадити її хворобі не може.

– Сашко, ти знаєш, що у мене немає нікого з рідних, тому прошу пробачити мене за минулі образи та подбати про мою донечку. Я тримаюся з останніх сил. Мені залишилося вже не довго. Поговори зі своєю дружиною про удочеріння моєї крихітки.

– Я розумію твоє прохання, але навіть якщо дружина погодиться на всиновлення, то цей процес займе дуже тривалий час. Твоя дочка все-одно потрапить до дитячого будинку. А доки ми підготуємо необхідні документи, то можемо не встигнути з удочерінням. Зараз багато іноземців всиновлюють наших дітей. Думаю, нічого не вдасться.

– Не турбуйся про формальності. Останнім часом я працювала прибиральницею в юридичній фірмі. Там погодилися допомогти мені в цьому питанні. Благаю, допоможи мені і моїй донечці.

Сашко пообіцяв, що поговорить з Ольгою та провів своїх гостей до таксі. Не міг він допустити, щоб хвора жінка з дитиною їхала додому на маршрутках. Чоловік приготував вечерю та чекав Ольгу з роботи, обмірковуючи, як почати розмову з дружиною.

Ольга відразу помітила зміну в настрої коханого, тому, сівши до столу, відразу ж почала розпитувати, що його тривожить. Коли почула історію Світлани, то розплакалася.

– Ми з тобою так довго просили у Бога дитинку, ось він її нам і дарує. Неодмінно потрібно допомогти тій жінці. Нумо прямо зараз їхати до неї. Ти знаєш, де вона живе?

Звичайно, Світлана залишила свої контакти, тому подружжя відразу ж вирушило за вказаною адресою. Вони під’їхали до під’їзду одночасно зі «швидкою». Світлані стало гірше, та вона вже не могла піднятися з ліжка. Коли медики виносили її з квартири, Сашко пообіцяв, що подбає про доньку. Сльози радості сказали більше, ніж можна було сказати словами.

Подружжя відразу ж забрало дівчинку до себе та вже наступного дня Світлана зателефонувала, щоб Сашко з Ольгою приїхали до неї в лікарню для підписання необхідних паперів. Її знайомий юрист погодився оформити все навіть у вихідний день, бо йому теж було дуже шкода жінку й дитину. Він розумів, що в цьому випадку справа не може чекати.

Через тиждень Світлани не стало. Весь цей час Сашко з Ольгою по черзі відвідували її в лікарні та дякували, що подарувала їм донечку. Через півроку на подружжя чекала ще одна приємна новина. Ольга була вагітна. Після народження синочка ставлення до доньки не змінилося, адже вона стала для них такою рідною. Сашко з Ольгою ні на секунду не пошкодували, що забрали до себе маленьку сирітку.

КІНЕЦЬ.