Себе я вважаю досить доброю людиною. Якщо хтось просить у мене про щось, то я відразу поспішаю поділитись або допомогти без зайвих вагань. За таким принципом мене вчили жити батьки.

Якось я перебирав шафу і знайшов коробку із своїми новими кросівками, які купив, взув один раз і поклав назад. Чомусь на примірці мені здалось, що розмір підходить, а потім взуття надавлювало мені в палець і ходити в них я вже не міг.

Було шкода, що добро пропадає, тому я з усіх боків пофотографував взуття і розмістив оголошення у соціальних мережах про те, що можу віддати кросівки безкоштовно, тому хто потребує. І це попри те, що віддав я ще тоді за них немало коштів.

Не минуло і пів години, як мені зателефонував якийсь молодий хлопчина. Ми домовились, що він забере кросівки о сьомій вечора, коли я якраз приїду з роботи. Але навіть о восьмій він не приїхав. Було шкода, адже оголошення я вже видалив, а всім людям, які встигли подзвонити, відмовив.

Коли ми з коханою лягли спати, то у двері квартири хтось постукав. Була майже одинадцята вечора і дружина навіть перелякалась. Як тільки я вийшов, то побачив молодого парубка.

– Доброго вечора, ми з вами про кросівки домовлялись – сказав мені хлопець.

– Доброї ночі! Домовлялись, але зовсім не на цю годину – відповів я.

– Ну, в мене просто тоді не вийшло прийти.

– А попередити не можна було про запізнення, а тим паче про такий пізній прихід?

Я вже хотів йому відмовити, а потім подумав, що не хочу зараз нічого пояснювати, читати мораль, тому і виніс мовчки ту коробку. На що почув:

– А ви що мені пропонуєте у під’їзді їх міряти?

– А де ви хочете їх міряти? У мене вдома в такий час уже сплять діти.

– Добре, тоді тут приміряю – зі злістю сказав мені хлопець і почав роззуватися.

Кросівки хлопцеві підійшли, але хорошого відгуку я так і не почув:

– Що взагалі у вас тут за ставлення до людей? То пізно приходжу, то в квартиру пустити не можете. Навіщо було подавати оголошення, якщо насправді не хочете віддавати?

Не встиг я нічого сказати, як юнак забрав кросівки і пішов, навіть не сказавши «дякую».

Такого нахабства я ще в житті не бачив. Ось так робиш людям добро, а вони елементарно подякувати не можуть.

КІНЕЦЬ.