На вечірці у спільних друзів я познайомилась з Андрієм. Одразу помітила, що він не зводить з мене очей. І мені він видався симпатичним. Між нами зав’язався приємний діалог і цей вечір ми провели разом. Багато розмовляли, танцювали, здавалось, що знаємо одне одного цілу вічність.

Коли вечірка закінчилась, Андрій запропонував провести мене додому. Я радо погодилась. Ми приємно балакали дорогою, а підійшовши до будинку, навіть не хотілось прощатись. Я дала Андрію номер мобільного і ми домовились про майбутню зустріч.

Наступного дня я ретельно готувалась до побачення. Одягла найгарнішу сукню. Мій кавалер теж прийшов солідно вбраний, з букетом троянд у руках. Ми пішли до ресторану.

Вечір був чудовий. Розмовляли на різні теми. Але тільки но я починала питати щось про його сім’ю, він швидко змінював тему. По всьому було видно, що Андрій не бажає про це говорити.

Це побачення стало початком наших стосунків. Андрій здавався ідеальним чоловіком. Він уважно ставився до мене, завжди робив компліменти та вмів мене здивувати. Я відчувала, що закохуюсь. Якраз на цьому етапі, Андрій запропонував мені переїхати до нього жити.

Я погодилась, бо мешкала з батьками, а він на орендованій квартирі окремо. Та однокімнатне помешкання виявилось замалим для нас двох. Я не мала куди подіти всі свої речі. До того ж важко було звикнути постійно знаходитись в одному приміщенні, не маючи можливості побути на самоті.

Через кілька днів зателефонувала майбутня свекруха. Я не чекала її дзвінка. Тому, коли Андрій передав мені слухавку, була трохи шокована. Не одразу зрозуміла, що вона від мене хоче.

– Добрий день! Це мама Андрія. Я дізналась, що ви тепер живете разом. Тому ти повинна дотримуватись певних правил в домі.

Далі вона почала перелічувати кого можна приводити, а кого ні, що я маю готувати для її синочка щодня, щоб він збалансовано харчувався і тому подібне.

Щойно Андрій пішов на роботу, я почала пакувати валізи. Таксі чекало біля під’їзду. Я зрозуміла, що з маминим синочком щастя не збудуєш. Хоч сам він хлопець не поганий і між нами багато спільного, але ще ніколи дівчина не перемогла у змаганні з гіпертурботливою матусею. Я залишила ключі на столі й просто утекла.

Ввечері до мене зателефонував Андрій. Він вимагав пояснень. Я не хотіла вказувати, як йому жити, не стала казати, щоб віддалився від матері. Просто пояснила, що такі стосунки не для мене.

Я переконана, що прийняла правильне рішення. Інтуїція ще ніколи мене не підводила. Я хочу жити із самостійним чоловіком. Знаєте приказку: “Третій зайвий”. Так от, у випадку з Андрієм, третьою зайвою була я.

КІНЕЦЬ.