Три роки тому Аліна відвела хлопця у своєї подруги.

Марина понад рік зустрічалася з Олексієм. Вони кохали один одного – це було видно.

Завжди і всюди щаслива пара з’являлася разом. У Марини в руках – постійно букет – то тюльпани, то ромашки, то троянди, то гербери…

Олексій був із заможної родини. Купити квіти для коханої дівчини для нього не було проблемою. Плюс його романтична натура шукала найменшого приводу заявити світові про свої почуття.

Марина цінувала увагу й турботу Олексія, намагалася рідше озвучувати свої бажання, бо хлопець одразу кидався їх виконувати.

Аліна, подружка Марини, Олексія недолюблювала. Вона заздрила Марині.

Дівчина теж зустрічалася з хлопцем, але, порівняно з Олексієм, той був зовсім непоказний і на гроші не багатий.

Він дуже любив Аліну, а вона зустрічалася з ним швидше за інерцією, від нудьги, від того, що інших претендентів поки що не передбачалося.

Пара рідко виходила “у люди”. Вони частіше сиділи вдома: Аліна просто соромилася свого кавалера.

А поряд з нею, сяючи від щастя, Марина купалася в коханні заможного красеня Олексія.

І Аліну це дуже дратувало.

Зрештою, вона задумала переманити Олексія.

Спочатку це був лише інтерес – чи зможу, чи не зможу?

Дівчина стала всюди ходити разом з Мариною та Олексієм. Нав’язувалась, коли вони йшли в кіно, увечері на прогулянку, виїжджали на природу.

Щоразу вона давала хлопцеві особливі знаки уваги. Намагалася його зацікавити, розсмішити, почастувати чимось смачненьким. Та так, щоб він узяв шматочок із її рук.

Олексій спостерігав за всім цим з подивом, а Марина – та взагалі нічого не помічала… Їй і на думку не могло спасти, що Аліна може бути такою підступною…

Якось Аліна запросила Олексія й Марину до себе додому. Після чаювання молоді люди вирішили подивитися фільм.

Несподівано Марині зателефонувала мама. Виявилося, що вона забула вдома ключ від квартири і попросила її принести.

– Не сумуйте, я скоро буду, – сказала Марина Аліні й Олексію, і побігла до мами.

Заздрісна подруга та закоханий хлопець залишилися одні.

Аліна глибоко зітхнула і таємничим голосом запитала в Олексія:

– А ти знаєш, що Маринка тобі зраджує?

Хлопець так і оторопів від несподіванки.

– Та ну! Чим доведеш?

– Доведу. Завтра.

Залишок вечора Олексій був задумливий, сумував, відповідав невпопад і Марина, бачачи, що з хлопцем робиться щось недобре, запитала:

– Що з тобою, любий?

– Нічого, все нормально, – буркнув Олексій, не підводячи очей.

Незабаром вони пішли. Аліна, яка розуміла, що відступати нікуди, стала вигадувати план. І вигадала.

Вранці замовила букет на адресу Марини і вклала туди записку із пропозицією зустрітися в кафе «Ромашка».

Марина працювала медсестрою, й Аліна знала, що іноді пацієнти саме так дякують їй за хорошу роботу.

Потім винахідлива подруга замовила на дві години чоловіка–актора на вечір в агентстві.

А потім зателефонувала Олексію і розповіла, де і з ким буде його кохана у конкретний час.

Олексій приїхав, побачив Марину з ефектним чоловіком за столиком в кафе, величезний недвозначний букет та зробив потрібні для Аліни висновки.

Відносини з Мариною він припинив без пояснень.

А ще через два місяці одружився з Аліною і відвіз її в інше місто.

…Вже три роки вони разом. Олексій дуже змінився. Замість веселого, доброго, щедрого хлопця він став на жорстким, вічно незадоволеним скнарою.

Кохання між подружжям не було, зате матеріальне становище хороше. Аліна не працювала. Займалася лише собою.

Дітей у пари немає і поки що не передбачається.

З Мариною Аліна не спілкується, але знає, що та досі незаміжня.

– І на що вона чекає? – часто думала Аліна з роздратуванням. – Не дівчинка вже ж.

Насправді причина роздратування була одна. Аліна переживала, що Олексій дізнається правду. Адже тоді для неї є ризик втратити чоловіка, якого вона тепер дуже любить.

З приводу свого вчинку докорів совісті Аліна не відчувала: знайшла собі тисячу виправдань!

А над приказкою, що на чужому нещасті щастя не збудуєш – відверто сміється.

– Ще й як збудуєш! Були б мізки!

Олексій відверто нещасливий.

Досі переживає через «зраду» Марини і більше нікому не довіряє.

Наприклад, учора зателефонував його старий знайомий з рідного міста і сказав, що бачив Марину з маленьким хлопчиком, дуже схожим на нього, Олексія.

– Чого тільки не вигадають! – подумав Олексій. – На мене схожий… Як же ж! Хто зна з чиєю дитиною вона гуляє? Маринка завжди комусь допомагає…

Марина і справді незаміжня, але в неї є улюблений чоловік – її син! Син її й Олексія… І колись вона Олексієві точно про нього розповість…

КІНЕЦЬ.