Ксюше влітку виповнилося 19 років. Вона навчалася на другому курсі університету. У вересні вона зустріла Анатолія. Він був старший за Ксюшу на 10 років, але пару ця різниця не бентежила. Через півроку стосунків Толя зробив пропозицію Ксюші, а ще через півроку вони зіграли весілля.

Ксюша завжди була доглянутою та стрункою. Навіть перебуваючи весь день вдома, вона знаходила час нарядитись і ходити в будинку гарною. Все змінилося з народженням їхнього первістка. Часу на себе Ксюша майже не мала, а у виграний час вона намагалася виспатися.

Недосип і втома сильно позначилися на її зовнішньому вигляді: мішки під очима, мочалка на голові з відрослим корінням, постійна сонливість. Чоловік Ксюша теж не приділяла належної уваги. Толя часто обурювався, що Ксюша не забиралася вдома і не готувала йому вечерю. Їхньому синові вже було 3, у Ксюші з’явилося небагато часу.

Вона помітила, що чимало набрала через недосипи та сидячий спосіб життя. Вона б рада взятися за себе, але в зал не запишешся, син залишився б один вдома (Толя був затятим противником дитячого садка), а вдома вона не могла займатися, сусіди скаржилися на галас. Вона почала стежити за харчуванням.

Пізніше до них переїхала мати Анатолія, Ксюша влаштувалася на роботу і знову запустила себе через катастрофічний брак часу. Толя не втрачав моменту дорікнути дружині невдоволення. — Ти б хоч нафарбувалася… — щоранку починалося з цих слів. Якось Толя та Ксюша зайшли в гості до однокласника Толі.

Побачивши його дружину, Ксюша одразу засоромилася своєї зовнішності. Перед нею стояла висока брюнетка з осиною талією і шовковистим довгим волоссям. Тоді Ксюшу ще глибше поранили слова чоловіка: — Так, Сергієч, добре твоя Дашка збереглася після пологів. От би і з моєю так само… Тоді Ксеня стрималася, не заплакала, зате проридала всю ніч у ліжку і чекала ранку, щоб поговорити з чоловіком.

— Почекай, ти ж сама собі уваги не приділяєш, чому я маю це робити? Ти жінка, у твоїй натурі закладено вміння поєднувати дім, роботу, догляд за собою та виховання дитини. А вона ніколи не казала чоловікові, що його живіт висить до колін, а з його рота пахне так, що відчувається за кілометр.

Толя все частіше почав повторювати, що Ксенія повинна дякувати, що він її не залишає. Після чергового разу Ксенія не витримала, поїхала із сином до батьків, а Толя часу даремно не гаяв. Він легко знайшов собі чергову малолітню дурницю. Через рік Ксюшу було не впізнати.

Після розлучення вона зайнялася собою і вже через півроку було видно результат тренувань та харчування. Багато дівчат могли б заздрити її зовнішньому вигляду. Коли Толя приїхав до неї на день народження сина, не міг відвезти з неї очей. Він навіть перед виходом вибачився, сказав, що хоче поновити стосунки з нею, але було пізно. Ксенія вже проживала своє найкраще життя.

КІНЕЦЬ.