Як мені розповідала мама, вони з батьком обоє були не з багатої сім’ї. Коли вони одружилися, то спочатку було дуже важко. Все ж таки не було жодної фінансової допомоги від їхніх батьків, доводилося всі проблеми вирішувати самостійно.

Коли мама дізналася, що ваrітна, тато був дуже радий. Вони ніколи не шкодували, що я народилася, хоч на той час було дуже тяжко з грошима.

Бракувало навіть на те, щоб купити хліб, не кажучи вже про молоко. Але згодом усе налагодилося. Батьки змогли впоратися з усім. Я вступила до університету, але все ж таки на бюджетне місце, я дуже старалася, бо розуміла, що платне навчання для моїх батьків буде не під силу.

І коли я була на останньому курсі, то навіть почала працювати за професією. І на цей момент нам повідомили страաну новину. Виявилося, що автобус, у якому був мій батько, прова лився у прірву. Багатьох людей не ста ло в той же момент, серед них був і мій батько.

Ми з мамою довго переживали таку втра ту, не вірилося, що тільки ранком тато сидів за сніданком на кухні і читав новини. І вже після обіду його не ста ло в жи вих. Але то була лише частина проблеми. Після nохорону нам з мамою стали надходити якісь дивні дзвінки.

Ми думали, може збій якийсь чи наші телефони комусь передали помилково. Але потім ми почали знаходити у нас у поштовій скриньці різні листи, де йшлося про те, що на ім’я нашого батька було взято дуже багато кредитів. Сума була дуже значною, нам із мамою не по кишені.

Ми думали, може, так спеціально хтось нас підставив. Але мама пішла до банку, і виявилось, що ці гроші батько брав ще кілька років тому. І оскільки ми його найближчі родичі, то маємо заплатити його кредити. Ми так і ніколи з мамою не дізнаємося, на що витрачав такі суми батькові, але продовжуємо покривати його великі борrи у банку.

КІНЕЦЬ.