Зараз я маю два досить таки солідних торгових місця на невеличкому ринку в центрі нашого містечка.

Я досить таки велику суму вклала туди грошей, свого часу і позичила чимало грошей на цю справу.

В одній торговій точці сама продавала овочі та фрукти, а на іншій стояла інша працівниця моя жінка, якій я платила гроші щодня за її роботу.

Я не можу сказати, що розбагатіла за цей час, але дохід мала чималий, на життя вистачало і завдяки цьому, я з’їхала з орендованої кімнати і купила собі однокімнатну квартиру в місті. Працювала я важко, можна сказати, але сподівалася, що в майбутньому житиму легше, адже вже буде своє власне житло і якісь заощадження.

Я вважала це неймовірно великим досягненням, коли купила собі квартиру окрему, хоча для цього прийшлося 5 років торгувати на вулиці фруктами та овочами.

Мені вже 33 роки, але я й досі самотня, якось особисте життя не склалося на жаль.

Одного дня вирішила, що досить з мене базару, адже я закінчила училище і, все таки, маю спеціальність бухгалтера, тому потрібно влаштовуватися на хорошу роботу та навчатися заочно, щоб отримати гарну освіту.

А на своє місце я вирішила взяти свою колишню однокласницю зі свого села, вона якраз не мала роботи.

Я знала, що Олена сидить без роботи, постійно скаржилася мені на непросте життя і я її пошкодувала. Ми вирішили, що вона поки поживе у мене, а потім, коли відкладе трішки грошей, підшукає собі кімнату і орендуватиме її.

Я вважала, що дуже допомогла подрузі і вона мені має бути вдячна за це, але Олена так не вважала.

Подруга любила добре поспати, вставала пізно, хоча товар був привезений давно. Поки вона його розкладе, нікуди не поспішаючи, то люди вже й гроші наторгують гарні. А вкінці тижня, коли я стала рахувати гроші, виходить, що прибутку там ніякого немає, а навпаки.

Пройшов місяць, але нічого не змінилося, ще й відчувати Олена у моїй квартирі стала себе, як у себе вдома.

Я вже й не знаю, що мені робити, адже, якби це була чужа людина, я б давно з нею попрощалася. Але це ніби подруга, як правильно вчинити?

Я вже зараз бачу, що вона навіть не старається щось заробити, їй байдуже до моєї справи. Олена живе у сусідній хаті з моїми батьками, не хочеться псувати відносини між їхніми сім’ями, не зручно перед ними, але й не хочу більше, щоб вона зі мною працювала.

Чужа жінка старається краще, людина хоче гроші заробити, я їй добре плачу за це і ми обоє задоволені. А взіла знайому, так тепер сама не рада від того? Більше ніколи не буду працівницю шукати по знайомству, краще з чужою людиною мати діло ніж зі своєю. Але що мені робити тепер?

Фото ілюстративне.

КІНЕЦЬ.