Катя і Слава-приколісти по життю. Одного разу в супермаркеті, наповнивши кошик потрібними товарами, Слава попрямував до каси, а Катя пішла взяти дещо ще. Коли вона підійшла до каси, за чоловіком вже стояла черга. Прикинувшись незнайомкою, Катя попросила Славу пропустити її вперед.

Слава гру підтримав. Потім вона попросила його заnлатити за її товари і стала перекладати їх у кошик Слави. А під кінець «нав’язалася», щоб Слава підвіз її до будинку. Пішли вони обнявшись, залишивши чергу в німому подиві. Якось після роботи Катя і Слава заїхали за продуктами в супермаркет.

Поклавши в кошик все, що було необхідно, вони вже підходили до каси, коли Катя згадала, що крім продуктів потрібно було куnити дещо з побутової хімії.

Слава зайняв чергу, а Катя пішла за новими товарами. Коли вона повернулася, за чоловіком вже стояла черга. Катя була приколисткою, тому вона з манірним виглядом підійшла до слави і сказала: — Молода людина, не пропустіть мене вперед? Черга стала хвилю ватися.

Як відомо, чоловік і дружина одна сатана, тому Слава, не моргнувши оком, підхопив гру, розпочату дружиною. — Такій красуні, я не можу відмовити ні в чому? — Так вже й ні в чому? — Не сумнівайтеся! — У такому разі, навіщо мені взагалі ставати в чергу? Давайте я перекладу мої покуnки в вашу корзину? Що скажете? Заnлатите за даму? — Без проблем. Я, знаєте, тільки що з казино. Урвав неnоганий виграш , так що-вперед!

І подружжя стали перекладати товари з одного кошика в інший. Люди в черзі стали переглядатися. Дехто навіть пирхнув. А ці двоє продовжували свою гру. Поки касирка пробивала товари, Катя, притулившись до Слави, запитала: — Молода людина, ви стільки всього понакупили, напевно на вулиці вас чекає машина?

— А вас хіба ні? — Слава зобразив здивування. — Ні, мені заборонили водити машину, я така лихачка. — А хто заборонив? — Су д. — Боже правий! Та як вони посміли судити таку чудову дівчину, як ви? — Справа в тому, що я люблю бувати в клубах, барах. Ви ж розумієте, що в барі я не книжки читаю, ну і нарвалася два рази на патруль.

Обернувшись до черги, Слава побачив таку гаму почуттів на обличчях людей, що не стримався і розреготався. А потім обернувшись до Каті, сказав: — А запитаєте мене ще раз, про машину. — Скажіть, вас на вулиці чекає машина? — Вона чекає нас. Я із задоволенням довезу вас до будинку. І, обійнявшись, вони пішли, залишивши чергу в німому подиві.

КІНЕЦЬ.