Повернувшись із роботи, Галя застала чоловіка Ігоря з його далеким родичем Пашею. Чоловіки були вже напідпитку. — Галю, вечеряти будемо? – поцікавився Ігор. — Зараз підігрію.

Зазирнула в холодильник, а там лише вчорашній суп. І макаронів трохи. З котлет, що вона наготувала вчора на три дні, нічого лишилося. Гаразд. У морозилці мають бути пельмені. Пачок п’ять. Але там виявилася лише одна. Галя розігріла те, що було.

Зварила пачку пельменів. Виставила на стіл. — А чого так мало? Нам потрібна закуска. — Ви вже закусили. Ні пельменів, ні котлет не лишили. Тепер два дні тільки суп їстимемо. – Я м’яса хочу. Смаженого. Багато, – вліз Паша. — А ти його приніс? — Запитала Галя.

Поївши вчорашнього супу, чоловіки завалилися спати на диван. Галя вийшла в коридор і помітила там пакунок. А в ньому і пельмені, і пачка макаронів, яку вона недавно купувала, і баночка огірків, яку Галя сама закочувала, і овочі, і фрукти, які днями принесла мама.

Галя розклала все назад у холодильник і пішла спати. Прокинулася від незрозумілого галасу з кухні. Прийшла туди, не вмикаючи світло. Паша викладав із холодильника все назад у пакет. Йому вистачало світла від холодильника. Галя увімкнула світло.

Чоловік спав відразу, впустивши голову на стіл. — Ігоре, що тут відбувається? — Запитала вона чоловіка. Той лише зніяковіло крутив головою. Галя вирвала з рук Паші пакет, а його вигнала з квартири.

— Ще раз побачу твого родича у себе вдома, вилетиш разом із ним! — сказала вона чоловікові. — Я й зараз можу піти! — п’яно хорохорився чоловік. — Ключі залишити не забудь. — Навіщо? – не зрозумів той. — Речі твої я виставлю за двері!

Там їх і візьмеш. Чоловік винувато поплентався до кімнати. Наступного дня він вибачився перед дружиною. — Пашу всі женуть. Навіть його батьки. Вибач. Більше таке не повториться. Більше Паші у їхньому домі не було.

КІНЕЦЬ.