На той момент Сергій із Мариною були неймовірно щасливими. Дві новини, два приводи радіти життю і рухатися далі.

По-перше, нарешті скоро вони переїдуть у власну новеньку двокімнатну квартиру. Нехай і з допомогою батьків чоловіка, але вони змогли це зробити, чому безмежному раді.

По-друге, Марина декілька місяців тому зробила тест на вагітність і побачила дві смужки. Тепер уже на всі сто переконана, що чекає на дівчинку. Про це вирішили нікому ще не казати, а тримати між собою таку таємницю. Ну і, звичайно, сказали синочку, що скоро у нього буде сестричка. Він також дуже щасливий.

Ремонт у новій квартирі мусили прискорювати, адже скоро сім’я стане більшою і в їхній комірчині на всіх місця не вистачить. Грошей уже залишається не надто багато, тому і доводиться більше покладатись на власні сили.

За тиждень до пологів переїхала пара до нового житла. Лікар неодноразово пропонував лягти до лікарні, бо другі пологи можуть пройти дуже швидко. Та Марина ще хотіла побути вдома, в новій квартирі, тому й сказала, що вони з чоловіком на власній автівці завжди встигнуть доїхати.

Ось зранку жінка почала відчувати поколювання в животі. Думала, що уже почалось і закликала чоловіка їхати до пологового. Приїхали вони швидко і скоро вона вже народжувала. Тим часом Сергій повернувся додому, аби забрати речі, які поспіхом взяти забули. От з того часу свого чоловіка Марина більше й не бачила.

Чоловік на дорозі завжди був обачним та відповідальним, але водій назустріч таким не був, тому і врізався у нього на шаленій швидкості. Марина довго чекала на чоловіка, переживала. А відразу їй навіть не сповістили таку страшну новину, після пологів і так важко.

Коли приїхала вона з дочкою додому, то впала в ще більшу депресію. Тепер вона сама із двома дітьми. Поки декретна відпустка, то як виживати? Де брати гроші? Ще й голова повністю зайнята думками про непоправну втрату. Якби не діти, то й взагалі б невідомо, що з собою зробила б.

Та потім почалось найцікавіше. Батьки Сергія почали вимагати у жінки повернути квартиру, на яку вони віддали так багато грошей. Жінка була просто шокована, а потім відверто заговорила з ними:

– От скажіть, вашого сина немає два тижні, а єдине, що вас цікавить – це квартира? Невже не іншим зайняті думки у батьків, які тільки що поховали рідну дитину? Невже не сумно за такою хорошою людиною, перш за все?

Та такі слова нічого не пробудили у тих людей. Вони далі гнули свою лінію і намагались повернути житло. Тільки те й робили, що погрожували судом, якщо Марина не віддасть квартиру або гроші за неї.

Та жінка переконана, що ніякі адвокати дах над головою у неї не заберуть. Але сумно від того, що люди нині настільки черстві. Не встигла людина злягти, як вони уже його майно ділять.

КІНЕЦЬ.