На той час я просто добре подумала та взяла і відмовилася від своєї спадщини. Але не просто так я це зробила, звісно, а на користь своєї рідної сестри Оленки, – поділилася моя знайома Надія.

Надія вже чимало часу, як живе в столиці, у неї сім’я: чоловік, дитина, кредит, який їм це потрібно буде виплачувати ще років 10, напевно.

Зараз Надія зі своїм чоловіком обоє працюють з ранку до пізнього вечора, щоб швидше розплатитися зі своїм боргом, економлять, стараються кожну копійку берегти.

З сином, який ходить в третій клас, їм просто колосально допомагає свекруха, вона завжди виручає їх, як тільки є в тому якась потреба. Відвести, привести, нагодувати смачним та корисним обідом-вечерею, позайматися – це все на ній, вона сумлінно ставиться до своїх обов’язків і ніколи не вважає це для себе якимось тягарем.

З понеділка по п’ятницю в навчальний час свекруха живе у них, тому що кожен день через все місто не наїздишся, а на канікули бере онука до себе на дачу. Загалом, так вони організувалися, так добре усім, один одного виручають та одне одному допомагають.

Свекрусі, звичайно, пам’ятник треба поставити: такої бабусі, як вона, нині не знайдеш, вона повністю всю себе присвячує сім’ї сина, любить його сім’ю і сумлінно проводить час з його дитиною з радістю, можна сказати. Не тільки з дитиною вона в них сидить, а й їжу готує, і будинок більш-менш в порядку підтримує, загалом, допомагає всім чим може.

Іванка приїжджає з роботи пізно, сил уже ні на що не залишається. Чоловік теж працює щосили на двох роботах, втомлюється. Так і живе родина, адже усі розуміють, що якийсь час потрібно протриматися, а потім легше буде усім.

Втім, Надія зовсім не скаржиться, вважає, що живуть вони ще дуже добре, не гірше ніж багато їх знайомих сімей. Ну подумаєш – без відпусток і ресторанів, це не проблема велика зараз більшість сімей так живуть, чесно кажучи. Ось через якийсь час розплатяться за квартиру, тоді все у них буде. А зараз потрібно всім почекати, легше буде згодом, коли з усім впораються.

Кілька місяців тому у Наталі, на жаль, раптово не стало мами. У маминій квартирі живе зараз її рідна сестра з двома дітьми, вдова.

Сестра Наталі Олена переїхала до матері після того, як не стало її чоловіка кілька років тому. Наталя сестру свою дуже шкодує: у житті тій категорично не щастить.

Грошей Олені вічно не вистачає, на роботі то недоплатять, то скоротять. У сина перехідний вік, вчиться він дуже погано. Дочка в молодшій школі навчається, раніше за нею бабуся постійно доглядала, а ось що буде тепер, як їй зараз налагодити своє життя, коли мами з нею вже поряд немає? Ще й здоров’я не дуже: спина підводить, ще там щось до купи.

– Не на вулицю ж їх виганяти! – сумно розповідає Наталя. – Куди вона з двома дітками зараз піде зі своїми проблемами, у неї ж рідні більше нікого крім мене й немає? В кімнату в комуналці? Сама ніколи собі квартиру не купить. А ми не без даху над головою зараз живемо. І у мене ситуація куди краще зараз в житті. У мене і чоловік хороший, і свекруха допомагає з усім, і дитина у нас одна, а зараз це простіше і легше. Не буду я нічого ділити з сестрою, уступлю їй! Їм потрібніше зараз та квартира, це, можна сказати, майбутнє моєї сестри і її дітей.

– Ну ти даєш! – сварить якось Надію її подруга. – Їй – потрібніше, а тобі? Ти працюєш з раннього ранку до пізнього вечора, дитину свою єдину тижнями не бачиш, ходиш в одних джинсах взимку і влітку, підробітки шукаєш постійно, поки сестриця твоя вдома сидить, себе шкодує? Чому ти не хочеш пожаліти себе і своїх близьких? Діли спадщину материну за законом, а сестра потім хай як хоче – так і живе.

– Мені простіше зараз набагато, ніж моїй сестрі – стоїть на своєму Надія. – У мене чоловік є, дитина все ж одна, свекруха допомагає нам в усьому, підтримує завжди. Я молодша і здоровіша сестри, вона з дитинства у нас слабка. А найголовніше – не хочу псувати відносини зі своєю рідною сестрою. Адже ми з нею єдині близькі люди залишилися після того, як мами нашої не стало. Більше у нас нікого немає. Хоча бачу чоловік ображається на мене і свекруха засмучена якась через квартиру ту, навіть говорити на ту тему не хочуть, хоча якось я підслухала їхню розмову, засуджують дуже вони мене.

А як вважаєте ви: відмова від спадщини на користь тих, кому “потрібніше” – це вірне рішення? Надія – молодець? Вона не хоче заради грошей псувати стосунки з сестрою.

Або дійсно треба було ділити спадщину за законом, без сентиментів та жалості якоїсь, думати про себе і свою дитину насамперед? Були б це надлишки, непомітні в сімейному бюджеті – ну, тоді можна було допомогти невезучій рідній сестрі. Але ж не на шкоду собі та своїм рідним людям.

А так – нерозумно вчинила, та й годі. І боягузтво: боязнь відстояти свої права, посваритися з сестрою, але ж своя сім’я це ж головне в житті.

Чи праві свекруха і чоловік, що ображаються на Надію?

КІНЕЦЬ.