Днями не стало мами Марії, і вона з чоловіком поїхала на прощання. У батьківському будинку залишилися батько, дідусь та брат Олександр. Для діда це було великим уда ром, він дуже любив свою дочку. Раптом Ігор помітив, як Сашко підійшов до дідуся і щось казав. Він уважно прислухався і почув те, що розлютило його. Марія та Олександр зустрілися на прощанні у матері. Вони досить довго не бачилися і не спілкувалися один з одним. Марія відвідувала свою матір лише тоді, коли брата не було вдома.

Щоб не засмучувати свою матір, вона лише передавала привіт своєму братові. Ось зустрілися вони вперше за довгий час. Навіть цього дня вони почали сперечатися один з одним. Марія зробила так, як побажала її мати. Брату нічого не подобалося, всім він був незадоволений. Сусідка вже не витримала і сказала обом замовкнути. Брат просто був такою людиною, любив сва ритися та ображати людей. У дитинстві він не мав друзів, бо він завжди всіх ображав. Сашко вирішив, що дідусь житиме з ним. Але дідусь цього не хотів.

Чоловік Марії порадив, щоб вона забрала дідуся із собою. Але Марія знала, що брат не дозволить, бо він живе на nенсію дідуся . Дідуся Сашко не любив і він для нього нічого не важив. Йому лише потрібна була його пенсія. Ігор вирішив, що не залишить дідуся з цим негідником і відвіз із собою. Олександр був розгублений. Уперше хтось зруйнував його плани. Пенсія дідуся була необхідна, бо він мав іпотеку і борги. Марія та Ігор дуже добре ставилися до дідуся та у всьому йому доnомагали. Пенсію його ніхто не забирав, ніхто не кривдив. Він тішився онуками і сам тішив їх.

КІНЕЦЬ.