Закінчивши школу я втупила на навчання до університету. Студентські роки промайнули швидко й потрібно було вирішувати, чи повернутись у село до батьків, чи спробувати налагодити життя у місті.

Я обрала другий варіант. Влаштувалась на хорошу роботу, а згодом вийшла заміж. З житлом проблем не мали, бо моєму чоловікові на наше весілля батьки подарували двокімнатну квартиру. Зараз ми виховуємо двох дітей.

Моя молодша сестра Надя теж вийшла заміж, але вони з чоловіком залишились жити у нашої мами. Вони жили дружно. Надя взагалі не конфліктна людина і чоловік у неї працьовитий, дбав про дім та господарство. У них теж є дитина – хлопчик Назар.

Ми з чоловіком придбали машину, тому часто навідувались до мами в село. Допомагали салити городину на полі, мій чоловік допомагав ремонтувати будинок та доглядати прибудинкову територію.

Я теж піклувалась про маму, як могла. Та, на жаль два місяці тому її не стало.

Три тижні тому наше життя зазнало змін. Чоловіка звільнили й ми потребуємо фінансової підтримки. Вирішили продати батьківський будинок, а гроші розділити порівну з сестрою.

Поїхали в село, щоб усе обговорити з Надею. Та вона просить написати відмову на будинок. Каже, що саме їй довелось доглядати матір перед смертю. Мене це вразило, адже до того я приїжджала і похорон ми оплатили порівну. Звісно, що Надя проводила з нею більше часу, адже вони мешкали разом.

До того ж наша мама отримувала непогану пенсію і гроші йшли на дитину сестри. Ми з чоловіком ще маємо обговорити це питання, але відмовлятись від спадку я не планую.

Мама ніколи не казала, що хоче залишити будинок комусь одному з нас. Я не хочу посваритись з єдиною сестрою, але не й втрачати те, що належить мені по закону теж не збираюсь.

Справедливо поділити усе порівну. Тепер треба думати, як делікатно пояснити це Наді. А як би вчинили ви?

КІНЕЦЬ.