На весіллі у друга Гліб особливо не веселився. По-перше, був за кермом, а по-друге, намагався не випускати з виду сина — Даню, який бігав з іншими дітьми. Як би чого не сталося.

— Молодий чоловік, ви танцюєте? — від несподіванки Гліб онімів. Дівчина, що запрошувала його, виявилася не з поло хливих, взяла його за руки і потягла танцювати.

Так він познайомився із Милою. Не збирався він продовжувати з нею знайомства, але Міла і тут виявила рішучість, запросила його на побачення, розповіла про себе, про те, що в розлу ченні, добилася розповіді від Гліба…

Ні, Гліб не був у розлу ченні, його дружина Ганна згасла дуже швидко від тяжкої хво роби два роки тому. Нелегко йому було пережити цю втра ту,

та й не зми рився він із нею зовсім. Жив лише для сина. Батьки сильно допомагали йому і з догляду з дитиною, і взагалі. Останнім часом мати все більше проводила з ним бесіди, на тему його особистого життя. — Виростить Данило, влаштує своє життя, а ти що, так і залишишся один?

Ганну нам не повернути. Придивись, адже навколо стільки гідних жінок, таких самотніх, як ти. І Гліб придивився до Милі. Виявилося, що в них багато спільних інтересів, що з Мілою легко і просто спілкуватися, але найбільше Глібу подобалося її бажання мати дітей, отже, і Даня не буде обділен любов’ю та турботою.

Коли Гліб познайомив Мілу зі своєю сім’єю, то батькам вона сподобалася і Даня не дичинився. І Гліб вирішив, що настав час їм жити разом.

Але Міла чомусь знітилася, сказала, що ще не готова до нового шлюбу і взагалі, не дуже затишно почувається у присутності дитини. Гліб не зрозумів, що її бен тежить, чи Даня не виявляв ні грама неnриязні до Милі? Але він вирішив не тиснути на кохану жінку і дати можливість звикнути до дитини.

Ще рік тривали їхні стосунки, а на 8 Березня просив Мілу в ресторан і там зробив їй офіційну пропозицію. — Я прийму твою пропозицію, лише за умови, що Даня залишиться жити з твоїми батьками, а ми житимемо вдвох. Розча рування було приголомшливим. Мила ще щось говорила, але Гліб її вже не чув. У його сина вже немає матері та позбавляти свого малюка ще й батька він не збирався.

КІНЕЦЬ.