Це зі знайомою нашої сталося, з Марією Марківною. Злягла, захворіла. А вдома якраз продукти закінчуються. Подумала було сусідці зателефонувати, нехай хліба з магазину захопить. Тільки ось подумала — не так уже й їсти хочеться, чи потрібен хліб? Можна і так супу з’їсти. І нічого, з’їла.

Голодною не залишилася. І без прохання обійшлася. А якщо чесно, вона пам’ятала, як цю сусідку просила молока принести, їй тоді після вивиху на ногу не наступити було. Тільки ось молоко вона принесла на наступний день, коли Марія Марківна вже з’їла кашу на воді. І нічого, нормально пішло, з маслом і ложкою варення.

Не потрібно, каже вона, поступатися незалежністю навіть в дрібницях, не потрібно просити. Так з’являється азарт, знаходяться неможливі способи вирішити проблеми. І жити стає легше. Вона-то, Марія Марківна, перебуваючи ще Машкою, все зрозуміла, списала у подружки домашку.

Подружка викрутилася, а Машку здала. І та зрозуміла: потрібно все робити самій. І почала жити за цим принципом. Не брала гроші в борг, обходилася. Знала: друзі дадуть. Мама дасть. Але чи будуть вони раді, може, у них щось важливе було задумано? Чортихаючись дадуть, або проклинаючи, і потім тихенько зіллються.

Мама-то залишиться, але нервувати буде: поверне Марія гроші вчасно або теж нагадувати доведеться? І все у доньки в порядку? А найголовніше — не можна просити щось у дітей.

Хіба що зовсім вже крайній випадок, якщо зовсім біда прийшла. А якщо в тебе температура або сумуєш, лінь тобі в магазин йти — так перебейся без молока. Каша теж їжа, якщо голодна — і не таке з’їси. Зате заснеш спокійно, нікого не чіпаючи. Потім, пізніше, сходиш за молоком. Чи не покликали на день народження, вирішили без тебе Новий рік святкувати — нехай так.

Не потрібно натякати, напрошуватися. підкуповувати: -А то не знаю, що тобі вибрати в подарунок. Не треба. Покличуть — будеш вибирати, а поки нічого себе нав’язувати.

Невже не знайдеш, чим себе зайняти і розважити? Не вірю! Не шкодуй себе. Не думай, мовляв, виростила сина, а за молоком нікого послати. Нікуди сходити, нікому зателефонувати. Це тебе образа душить, а на скривджених воду возять. Ображатися — це все останні сили підуть.

Не чекай ні грошей чужих, ні уваги, так останні відносини зруйнуються. Чи не клянчі. Дякуй Господу, що можеш без прохань обійтися, викрутитися. Адже у тебе все добре, поки сама справляєшся. І прийдуть самі. Принесуть грошей і молока. Покличуть в гості. Ось задумайтесь: адже правда після прохання якось погано стає на серці?

КІНЕЦЬ.