Одного разу моя двоюрідна сестра Марина прийшла до своєї мами і стала скаржитися їй на свою свекруху: мама Андрія дуже гарно одягається, купує дорогу косметику, фарбує волосся в яскравий колір і це тоді коли в неї так багато зморшок, коли у неї вже давно немолодий вік. Але це не найгірше.

Виявляється, мама Андрія цієї зими хоче поїхати відпочити десь у гори.

І це тоді, саме в той час, коли вони з чоловіком сидять в місті, адже грошей на відпочинок немає.

Свекруха Марини сама сина з донькою ростила, ніколи не витрачала гроші на себе, особливо. Вона економила на собі, аби дітям на все вистачало, адже це для неї було в пріоритеті. Постійно в боргах, якась бідність не полишала їх, як би жінка не старалася.

А коли діти виросли, мати Андрія вже трохи більше часу собі стала приділяти, розуміла, що вона вже в літах, але так хотілося одягнути літом яскраву коротеньку сукню, яку вона не могла купити собі в молоді роки, адже все витрачала на дітей, а про море лише мріяла стільки багато років.

Зате тепер у дітей свої сім’ї то ж жінка вирішила, що має побачити в житті оті великі і маленькі радості, яких не бачила, коли була молодою. Життя зараз важке, не зрозуміло, що її завтра чекає, а вона в своєму житті, особливо, так і нічого не бачила.

Свекруха стала купувати собі гарні сукні, фарбувати волосся в яскравий колір, радіти життю, не шкодувати на елементарні речі, на які шкодувала гроші колись давно.

Того вечора Марина скаржилася та скаржилася своїй матері. Але навіть її рідна мама не погоджувалася з донькою, пояснювала, що всі люди різні, а вона сама, щиро кажучи, дуже заздрить свасі, що вона зрозуміла все і живе тепер для себе, вона рада за неї, адже сама так і досі жодного разу не була на морі, економить на собі заради дітей. Хоч в літах, але жити так, як сваха не навчилася.

А що тут можна сказати. Невже Марина має право засуджувати матір чоловіка?

КІНЕЦЬ.