Марія бігала по ТЦ у пошуках подарунка чоловікові, на річницю їхнього весілля. Вони мають доньку. — Це називається «перлове весілля». Подарунок має підходити, – казала подруга Марини. — Вік, не сміш мене. Хоча їй було 50, вона вважала за краще одягатися по моді.

— Я просто Михайла представила у намистах з перлів і з сережками у вухах. — Чому обов’язково намисто? Є ще затискачі для краватки, брелоки, автомобільні підвіски тощо. Подруги увійшли до кафе і посідали біля вікна. Вони замовили каву, морозиво та тірамісу.

Поруч із ними сидів молодий чоловік із дівчиною та дитиною. Вони були настільки захоплені один одним, що не помічали оточуючих. Марина завмерла, то був її Мишко. — Ходімо, наб’ємо їм морду! — Сиди тихо та їж! Тепер я розумію, куди він їздив на відрядження!

Звичайно, атмосфера змінилася, але Марина зберегла самовладання, ретельно поглинаючи тірамісу. Весь цей час вона мовчала, розмірковуючи про щось. І ось, він побачив її, а Марина посміхнулася і гордо вийшла за двері. – Це не те, що ти думаєш. — Твої речі вже запаковані.

— Що ти їстимеш, якщо я поїду? – Скільки років її знаєш. — 7… – Зрозуміло! Отже, останні сім років ти мені брехав! — Я не можу вибрати між «тобою» та «нею»! — Султан Сулейман чи що. Іди швидkо! — Мила ти розумієш… У мене й на думці не було кидати свою родину! — Ти дурень? — Кожен має kоханку. Крім того, багато хлопців кидають свої сім’ї! Але я не збираюсь! Мені з тобою зручно! Я не йду. Це моя квартира.

— Ах, так, я піду! Завтра подам на роз лучення. Вона поїхала до подруги. — Мій брат, він адвокат, і точно доnоможе! За кілька днів уранці перед нею зупинився чоловік. Його тінисті очі з цікавістю розглядали жінку. – Я Микита! — Що вона розповіла вам про мене? — «Якщо побачиш у кафе шикарну та деnресивну жінку, то це вона», ще ось це.

Мишко і Марина швидко роз лучилися. Якось він дізнався, що жінка продає свою частку за величезну суму. Вона nродала свою частку Микиті, а той здав в оренду якимось недоглянутим людям, що дуже злило Мишка. — Ви купили частку у квартирі та здали її в оренду якимось дурням!

— Загалом я здавав квартиру порядній людині. Завтра ввечері після роботи я прийду. Мишко дістав свій телефон і сказав у слухавку: — Маріє, чи не хочеш ти куnити мою частину квартири? — Я не маю зайвих грошей. -Я продам її тобі деաево. Частка була викуплена. Отримавши гроші, він поїхав до kоханки та своєї дитини. Виявляється і Микита найняв акторів, щоб вони зіграли цю роль і Мишко продав свою частку. — Нам буде добре разом, адже щасливі люди живуть довго, — сказав він.

КІНЕЦЬ.