Моя мама завжди хотіла собі донечку, але доля інколи не так розуміє наші бажання, тож довелось їй виховувати чотирьох синів. Всіх нас вона любила та леліяла, але ніколи не переставала говорити, що хотіла б купувати своїй дівчинці платтячка, бантики та заплітати косички.

Якось вона навіть купила сама собі у подарунок маленьку собачку із довгою шерстю і доглядала за нею. Потім з такою самою метою у нашому домі з’явився ще й кіт біленького забарвлення.

Моя мама насправді дуже любила тварин і гарно за ними доглядала. Кожного дня вона розчісувала їх та вдягалась у спеціальні костюмчики, що замовляла в Інтернеті.

– Ти у мене будеш як принцеска! Ти ж дівчинка!

Лора була дуже милою та слухняною собачкою. Постійно слухалась хазяйку та виконувала її команди.

Та навіть це не перекривало бажання мами мати доньку. Коли вона чула, що хтось із подруг народжував дівчинку, то дуже заздрила і щиро не розуміла, чому життя таке несправедливе.

Потім почала жінка вже мріяти про внучку. Коли мій старший брат одружився, то вона мало не кожного дня цікавилась, чи ще не вагітна невістка, а коли дізналась, що таки вагітна, то вже в думках обирала рожевеньку коляску. Та знову фортуна повернулась іншим боком і у сім’ї з’явився хлопчик.

Коли я завершив навчання в університеті, то знайшов хорошу роботу і на ній познайомився з Іриною. Через два роки ми одружились, а там і дізнались, що чекаємо малюка. Тож про радісну новину вирішив повідомити і батьків. Коли про це почула матір, то відразу закричала:

– Ура! Невже я дочекаюсь на внучку!

– З чого ти взяла, що буде дівчинка? Може, син?

Мама опустила голову, а потім підняла її, пильно глянула на Іру та суворо сказала:

– Ірино, ти просто повинна народити дівчинку. І мене не хвилює, як ти це зробиш.

Моя кохана погладила свій ще непомітний живіт та відповіла:

– Я постараюсь, чесно!

Коли ми їхали на аналіз УЗД, то мама найперша бігла до автомобіля, а потім сиділа під кабінетом і нервово тупала ногами. Коли ми вийшли то відразу підбігла:

– Ну і хто?

– ДІВЧИНКА!

Матір розплакалась та почала нас обіймати:

– Ну нарешті, я дочекалась!

КІНЕЦЬ.