Коли я дізналась по вагітність, то ми з чоловіком ну дуже вже хотіли, аби народився син. Донька у нас уже була, їй одинадцять. Другу вагітність всі сприйняли радісно, особливо чоловік, який навіть заплакав, коли поглянув на тест.

Коли я прийшла на аналіз УЗД, то лікарі шокували мене новиною, що буде у мене двійня. Чесно сказати, то в цей момент я дуже перелякалась. Я не могла впевнено сказати, що зможу справитись із одним немовлям, а тут відразу двоє.

Та якщо вже так вийшло, то що робити? Потрібно готуватись до пологів. Кожен мій огляд проходив по-особливому нервово. Я переживала за здоров’я малюків і постійно перепитувала у лікарів, чи вже добре з моїми двійнятами. Але завжди мені підтверджували, що все чудово.

День пологів призначили на мій День народження. Оце так подарунок. Ось ми і вирішили святкувати відразу дві події. Увечері перед призначеним терміном я ще хотіла щось приготувати до застілля, але мене вклали спати та сказали не перевантажувати себе, все зроблять нібито самі. От у сьомій ранку і почались мої «привітання».

Забрала мене швидка, коли я відчула, що відходять води. Слава Богу, доїхали швидко і народила я відносно швидко. Здавалось би, що все закінчилось і я нарешті видихнула з полегшенням, а акушери тільки вийшли з дверей, як я зчинила лемент на все відділення.

– Поверніться! Допоможіііііть!

Персонал весь тут-як-тут опинився біля мене. Виявилось, я продовжувала народжувати. Всі були шоковані, та дівчинку я все ж таки народила здоровенькою. Складно описати словами, які емоції тоді відчували всі ми. Ось так несподівано на світ з’явилась трійня.

Коли мене перевели назад до палати, то я попросила телефон та хотіла зателефонувати чоловікові, аби той привіз речей і для третього немовляти. Саме в цей момент він збирав мені сумки до пологового, тому було ще не пізно.

– Алло, коханий. Просто сядь і слухай.

– Люба, що таке? Щось із малюками?

– Ти точно сидиш?

– Так, точно.

– Ну так от тут така ситуація склалась. Народила я не двох дітей, а трьох. Тепер у нас ще два сина і донька. Я поняття не маю, як цього не помітили лікарі, але це справжнє диво.

Ігор декілька хвилин просто мовчав від шоку. А потім засміявся та сказав:

– Ну де двоє, там вже і троє. Головне, що здоровенькі.

КІНЕЦЬ.