Молодість Олени Михайлівни була нелегкою. У неї був простий жа хливий чоловік, який їй жити спокійно не давав. Вже тоді Олена пообіцяла собі, що не дозволить дочці вийти за такого, як її батько.

Всі надії Олени випарувалися, коли Анна в будинок привела Андрія. Він був звичайним хлопцем, роботягою. Олена спочатку була проти такого зятя, але, побачивши, що він в цілому хлопець неnоганий, здалася і почала просто не помічати його вдома.

Поступово в житті Анни та Андрія щось змінилося, вони похолоділи один до одного, а незабаром і роз лучилися.

Пошуки нового залицяльника збили Анну з правильного шляху. Вона пустилася у всі тяжкі: почала повертатися додому пізно, та й напідпитку… одні залицяльники змінювалися іншими… Одного разу Анна привела додому чергового пияку в ролі свого нареченого.

Тоді Олена просто не змогла стриматися і висловила все доньці. А та що? Матір відправила прямо на вулицю. Добре, хоч літо тоді було. Бідолашна переночувала на лавці, а вранці пішла в парк, де проnлакала, поки до неї дівчина з коляскою не підійшла.

Олена все тій дівчині розповіла. Їй потрібно було кому — небудь душу спорожнити. Дівчина все вислухала і сказала, що вони з її чоловіком з дитбудинkу, так що вони з радістю приймуть бабусб в свою сім’ю.

Ох, як же Олена тоді здивувалася, побачивши kолишнього зятя, який вийшов, доnомогти дружині дотягнути коляску на третій поверх.

Олена вже подумала, зять виставить її за двері, не зумівши пробачити її за все скоєне в минулому, однак, зять радісно сказав, що у їхньої дитини, нарешті, з’явиться бабуся.

КІНЕЦЬ.