Якось я пізно поверталася додому, а назустріч мені ішов Дем’ян. Він схопив мене та почав обіймати. Я стала вuрuватuся від нього, хотіла крuчатu, як раптом побачила неподалік свого чоловіка

Ми з чоловіком живемо у селі, виховуємо двох дітей. Роботи в нашому селі немає, тож чоловік їздить в місто, а я тим часом займаюся господарством. А воно в нас чимале – коні, кури, корови. Зранку до ночі я все обходжу. Коли діти повертаються зі школи, вони мені допомагають.

Не хочу хвалитися, але виглядаю я значно молодшою за свій вік. Мені тридцять п’ять, хоча всі знайомі говорять, що виглядаю я на тридцять. І це все при тому, що я важко працюю та майже не маю на себе часу. Недавно неподалік від нас молода пара придбала собі будинок. Навіть не дивуюсь.

Поблизу річка, ліс, мальовнича місцевість. Але я про інше. Чоловік та жінка стали до нас приходити. Ми часто разом сиділи за чаєм та розмовляли.

Тоді я помітила, як чоловік Світлани, нашої нової сусідки, кидає в мою сторону дивні погляди. Я старалася не стикатися з ним сам на сам. Хотіла розповісти про свої припущення чоловікові, але не встигла.

Якось я пізно поверталася додому, а назустріч мені ішов Дем’ян. Він схопив мене та почав обіймати. Я стала вириватися від нього, хотіла кричати, як раптом побачила неподалік свого чоловіка.

Дем’ян обернувся та пішов. А в нас з чоловіком з того моменту щодня сварки. Він не вірить мені та говорить, що діти не його. Тепер вигнав мене з дому. Я ж з дітьми переїхала жити до батьків.

Шкода, що я швидше не розповіла про все чоловікові. Може цього всього і не сталося б. Ми таки розлучилися, але я все одно його кохаю. Надіюся, колись він таки попросить в мене вибачення та повернеться.

КІНЕЦЬ.