Ольгу Дмитрівну не перший тиждень не могли облишити думки про нещастя доньки. Адже вона обрала чоловіка, який зовсім не подобався матері. Коли жінка дивилась на молодого Сашу, то відразу зрозуміла, що надто багато у ньому «нудотно солодкого», тому добра з цього не буде, але донька відмовлялась це помічати.

Коли намагалась поговорити з нею про це, то вона відмовлялась, а потім взагалі почала погрожувати: якщо мама не припинить принижувати їй майбутнього чоловіка, то вона не захоче її більше бачити. Тому Ольга Дмитрівна опустила голову та руки від знемоги щось вдіяти.

Таня з Сашею жили щасливо два роки, а потім з донькою стало щось відбуватися. Дівчина почала марніти, постійно сумна була, хоча лише пів року тому народила донечку і мала б, на думку мами, парити від щастя. Коли Ольга пробувала поговорити з Танею про її захоплення, то вона на все рукою махало, все її стало байдужим та далеким. Жінка перестала впізнавати власну доньку.

З Сашею теща старалась не перетинатися, бо досі поладнати не могли, приходила, коли зять на роботі був. Одного разу з нею сусідка Таніна заговорила.

– Ви ж мама Тані з 33 квартири? – запитала жінка.

– Так, а що?

– Почула, як ви у розмові говорили, що хвилюєтесь за доньку, сама не своя вона. Я теж матір, знаю, як це, тому і хочу вам дещо розповісти. Вони з Сашком дуже останнім часом сваритися почали, а все через якусь там фотографію. Деякі сварки такі гучні й після 12 ночі, що ми до них з сусідами сваритися приходимо.

Після таких відкриттів Ольгу Дмитрівну ще більше почали думки їсти про те, як її доньці не пощастило і як же її можна врятувати, аби зовсім не змарніла.

Нічого не залишалось тещі, окрім як простежити за зятем і вияснити, що ж є причиною постійних родинних конфліктів. І от зранечку вона чатувала на Сашка, який о 8.30 виходив з дому на роботу. За наступним будинком до нього підійшла молода жінка, вони обійнялися, поцілувалися і тоді жінка прийняла рішення фіксувати все на камеру, аби було що показати доньці.

Вони за ручку покрокували до офісу. Ольга Дмитрівна цілий робочий день провела у кафе біля офісу зятя, аби нічого не впустити, проте вийшов він аж під вечір. Не сам, а з тією самою молодою дівчиною. Але цього разу вони не розійшлися на тому ж місці, а він пішов за нею у чужий будинок.

Ольга Дмитрівна не втрачала часу і рушила за ними. Жінка простежила за парою до третього поверху, на якому вони зайшли в одну з квартир, тоді підбігла й поглянула на номер, а після спустилась назад до входу, де на лавці сиділи пенсіонери.

– Ой, а ви не знаєте, хто у 12 квартирі живе? Оце бачу мій син з якоюсь дівчиною туди пішов! Дуже переживаю, аби порядна була!

– Ой, то це наша Лідочка, добро й краса будинку. А ваш син, мабуть, її наречений, вона вже довго нам про нього розповідає, говорить, який він чудовий і ось-ось отримає величезну премію, то вони відразу й одружаться!

Ользі Дмитрівні не залишалось нічого, як йти до доньки та розповідати її про все що дізналась. Звісно, після цього Таня виглядала ще розбитішою ніж раніше.

– Доню, а про яку премію мова?

– Не знаю, мамо… А знаєш, я таки дізнаюсь. Зараз я Орисі зателефоную! – промовила дівчина, пригадуючи про подругу, яка працювала бухгалтером у фірмі її чоловіка.

Так і дізналась, що на Сашка дійсно очікує велика сума грошей, тоді мама з донькою вирішили розробити план дій. Перш за все, наступного дня Таня відправилась з дитиною зустріти чоловіка після роботи. Він був здивований такій «зустрічі», схоже неприємно, проте не став про це прямо говорити. Вони повечеряли, вклалися спати й коли чоловік міцно заснув

Таня полізла у його гаманець і дістала картку для платежів. На щастя, вона знала пароль від неї, тому швидко побігла, зняла всі гроші, повернула її на місце, мов нічого не сталось.

Наступного ранку вона звично провела чоловіка на роботу, а тоді зібрала свої й доньчині речі та повернулась до мами. Не хотілось її більше жити з чоловіком, який зраджує. А щодо грошей, то вона їх викрала лише для доньки, щоб їм на перший час вистачило, доки Таня роботу не знайде, адже мама обіцяла допомогти й доглянути донечку.

КІНЕЦЬ.