Віра вже давно працює на цій фірмі. Зарплата в неї хороша, тож жінка встигла придбати собі житло та навіть власний автомобіль. В неї достатньо коштів, от тільки одне не дає їй спокою. Вона досі не зустріла людину, з якою можна було б пов’язати власне життя.

А після тридцяти семи років жінка вже змирилася з цим. Значить, доведеться жити одній. Її очі більше не шукали потенційних наречених. Немає, значить не потрібно. Самій можна жити краще за всіх.

Допоки до них на роботу не прийняли нового працівника. Євген нічим не відрізнявся від інших працівників. Високий, гарна статура. Віра одразу помітила його погляди у свою сторону. І самій ставало від цього приємно. Невже він таки не бачить між ними різниці у віці? На вигляд йому десь тридцять один рік.

Тоді він почав приділяти Вірі знаки уваги. Від цього Віра розквітла на очах. Вона добре розуміла, що це не надовго, але їй було приємно. Давно нею ніхто не цікавився.

Одного разу Євген першим підійшов до Віри. Хотів з нею поговорити. Його дівчина зрадила йому із найкращим другом. Чоловіку було неабияк боляче від цього, але він не хоче, щоб його колишня це бачила. Отож попросив Віру йому підіграти та вдати, ніби вони до безтями закохані одне в одного.

Віра аж посміхнулася від цієї пропозиції. А як же тоді різниця у віці? Але Євген відповів, що вона зовсім не виглядає на свої роки. Жінка таки погодилася йому підіграти.

Врешті-решт решт їхня гра перетворилася на походеньки. Через декілька місяців жінка дізналася про вагітність. Спочатку вона боялася розповідати про це Євгену. А коли животик став більш помітним, то чоловік і сам запитав, чи йому пора готуватися стати батьком.

Віра ж відповіла, що нічого не вимагатиме від чоловіка. Вона готова сама виховувати дочку. Від згадки про доньку чоловік мало не втратив дар мови. Він завжди мріяв про доньку. Тож не приймав відмови від Віри. З того часу вони разом відвідували лікаря. Євген ні на мить не відпускав дружину.

З пологового будинку він забирав свою жінку з дочкою на шикарному авто. Букет троянд, кульки, шампанське. Все ніби в казці. Євген був на сьомому небі від щастя. Він – батько. Віру з донькою одразу відвіз у свою квартиру. Хіба ж можна дитині рости без батька?

КІНЕЦЬ.