Паспорт упав та відкрився на сторінці, де був штамп про одруження. Увагу Сергія привернув ще один запис нижче. Придивився ближче – а там штамп про p0злyчeння. Цього не може бути.
Сергій думав, що ж подарувати коханій дружині на чотирнадцяту річницю їхнього весілля. Хотілося щось незвичайне. З сином Максимом не порадишся – йому всього дев’ять років. Тож вирішив запитати у сестри дружини. Адже дружина не завжди говорить чоловікові про свої бажання.
Останнім часом між Оксаною та Сергієм якесь відчуження. Дружина не розповідає про свій день, не ділиться переживаннями та думками. Сергій намагався поговорити з нею, але все дарма. Дружина не хоче звертати на нього уваги. Коли не прийде додому, дружина сидить в телефоні, якщо син не відволікає.
Недавно Оксана сказала, що знайшла нову роботу, більш оплачувану. Але потрібно їздити у відрядження. Відтоді вона дуже змінилася. Стала безтурботною та веселою. Сергій навіть наважився поцікавитися, чи в неї часом хтось не появився. На що та тільки посміялася. А чоловік задумався. Адже більшість часу з сином проводить саме він, не зважаючи на те, чи вдома дружина, чи у відрядженні.
Увечері Оксана повертається пізно. Останнім часом вона поводиться байдуже. І це стосується не лише чоловіка, але й сина.
Якось Сергій шукав у полицях свій паспорт. Він звик усюди його носити з собою, а тут ніде немає. Таки знайшов у шухляді з документами. Взяв паспорт, а він випав з рук. Він упав та відкрився на сторінці, де був штамп про одруження. Увагу Сергія привернув ще один штамп нижче.
Придивився ближче – а там штамп про розлучення. Цього не може бути. Він сфотографував та надіслав його дружині. На що отримав відповідь: “Скоро буду”.
Минула година. Оксана повернулася додому. Не сама. Поруч з нею стояв високий чоловік. Тоді дружина сказала – якщо Сергій вже побачив штамп, то їй нічого приховувати. Це її новий чоловік, і тепер вони житимуть в цій квартирі. Адже придбав її батько Оксани. Тож бажано, щоб чоловік якнайшвидше покинув помешкання. Вона зі своїм новим чоловіком не збирається довго чекати.
– А як же Максимко? Що ти йому скажеш? – не стримався Сергій.
– Це вже тебе нехай не особливо цікавить. На аліменти я подала, нам більше нічого з тобою вирішувати.
– Як нас розлучили без моєї згоди? Ще й поставили штамп у моєму паспорті.
– У батька мого чоловіка хороші зв’язки, тож навіть не старайся щось вирішувати. Інакше сина тобі більше не бачити. Сергій стояв як вкопаний та дивився на дружину. А потім сказав, що тут ще питання, з ким буде їхній син. Все вирішуватиме суд.
Сергій почав збирати свої речі. В одну мить він став ніким. Його батьки живуть в селі, а тут у нього робота. Пішов переночувати в готель, а від завтра шукатиме нове житло.
Він хотів одного – якомога швидше написати заяву на свою колишню дружину та її нового коханця. Сергій ніяк не міг зрозуміти, коли це між ними пробігла чорна кішка. В одну мить його життя перевернулося. А як же тоді його синочок без нього?
КІНЕЦЬ.