Після весілля чоловік переконав мене переїхати жити до його батьків. Він хвалив свою матір і говорив, що вона дуже добра та буде мені допомагати вдома. Я йому повірила.

Перших два місяці Надія Володимирівна була турботливою і доброю до мене. Я навіть не очікувала, що ми зі свекрухою так швидко зможемо поладнати. Але через деякий час усе змінилось.

Я так зрозуміла, що літня жінка придивлялась до мене і згодом зрозуміла, що зможе крутити мною, як захоче. Тепер моє життя перетворилось у пекло.

Переїхати жити від батьків чоловіка ми не можемо, бо я дізналась, що чекаю на дитину, а чоловікової зарплати не вистачає, щоб орендувати житло.

Надія Володимирівна заставляє мене виконувати усю хатню роботу. Я прибираю, мию за усіма родичами посуд і перу речі. Літня жінка не допомагає мені на кухні і я змушена сама готувати на всю сім’ю. А це потрібно годувати для чотирьох людей – тричі на день.

Через вагітність я себе погано почуваю і не можу виконувати усю хатню роботу. Свекрусі байдуже, вона вважає, що якщо я живу її квартирі, тому маю працювати на всіх.

Одного разу я не витримала і сказала їй:

– Надіє Володимирівно, я чекаю на дитину і мені важко виконувати усю домашню роботу.

– Коли я була молода, то не мала ні пральної машини, ні порохотяга. А воду я носила з криниці і не жалілась. Зараз тобі набагато легше, тому не лінуйся.

Після цієї розмови зі свекрухою, я зрозуміла, що для неї я рабиня. Я вирішила, що маю подбати про себе і майбутню дитину, бо мені важко так багато працювати. Тому я зібрала свої речі і переїхала жити до своїх батьків.

Чоловік приїжджав до мене і просив повернутись. Але я сказала, що він має знайти ще одну роботу і орендувати квартиру. А жити до його батьків я не повернусь.

КІНЕЦЬ.