На жаль, досі існує багато людей, які не мають елементарних понять про порядність та людяність. Стикнувшись з подібною ситуацією, я не зміг змовчати. Сподіваюсь, що своїм прикладом покажу, що хамство – не є нормою у здоровому суспільстві.

Інколи мене дивує, звідки у людей стільки ненависті? Вони ніби заряджені негативом.

Якось я їхав потягом, застрибнувши коли той вже рушив з місця. Навпроти сиділа приємна старша жінка. Вона нічого не говорила, лише дивилась у вікно. Свій багаж поклала під сидіння, щоб той нікому не заважав. У мене завжди викликали замилування такі добродушні бабусі, від них віяло теплом та затишком.

Через декілька хвилин до купе увійшла провідниця, щоб перевірити квитки. Бабуся показала свій квиток і чемно попросила провідницю про маленьку послугу, щоб та допомогла застелити ліжко, бо їй не вдалося зробити це самостійно. Але таке невинне, до того ж ввічливе прохання неабияк розлютило працівницю потягу.

– Вже нервів на вас безпомічних не вистачає! Якщо не здатні самостійно про себе подбати, то сидіть вдома й не створюйте проблем іншим!

Бабуся спробувала делікатно пояснити провідниці, що це її прямі обов’язки, але скандалістка навіть не думала зупинятись:

– Ви ще розкажіть мені про мої обов’язки, то миттю вийдете на наступній зупинці! За ті копійки, які я тут отримую не збираюсь бути для вас персональною обслугою!

Я не розгубився й щойно провідниця почала кричати на стареньку, одразу увімкнув камеру на телефоні. Знаю, що у таких випадках відео – найкращий доказ. Воно красномовніше за будь-які свідчення. Тому все, що відбувалось у купе на той момент, я зберіг у галереї камери. Сам не витримав і вступився за розгублену стареньку, яка вже мало не плакала. На галас прийшли інші пасажири. Чим більше свідків, тим краще.

Зрештою, я сам постелив бабусі постіль. А коли ми прибули на вокзал, то підійшов до провідниці й повідомив, що записане відео обов’язково побачить її начальство. Вона не знайшла, що мені відповісти, хоча тоді, як відчитувала стареньку – слів не добирала.

КІНЕЦЬ.