Ілля їздил своїм дороrим джипом, як раптом побачив одну жінку з важкими пакетами в руках, а біля неї йшла маленька дівчинка. Він вирішив діяти.

Ілля повертався додому на своєму дорогому джипі. Він не поспішав. А куди поспішати? Вдома ж ніхто не чекав. П’ять років тому він розлучився із дружиною, яка пішла до його друга. Це був його найближчий друг, який зрадив його двічі. Вперше він спробував відібрати у Іллі бізнес.

Тоді йому це не вийшло. Але дружину друга він придбав. Раптом Ілля побачив, що тротуаром йде якась жінка з важкими пакетами продуктів у руках. Біля неї йшла маленька дівчинка, мабуть, дочка…

Раптом один із пакетів у жінки опинився на землі , і продукти розсипалися по всьому тротуару. Ілля зупинився і поквапився до жінки. Він підійшов до неї та запропонував допомогу. Дівчина дуже збентежилася, але погодилася. Ілля допоміг їй підняти пакунки

на нужний поверх. Так Ілля і познайомився з Олесею. Він після зустрічі кілька днів був під враженням, і йому захотілося знову побачити її. Того вечора він знову поїхав до них додому. Ілля одразу з порога почав умовляти переїхати до нього. Твердив, що йому замість нічого не потрібно, і він вдома буває рідко.

Їхня квартира була старою і не годилася для виховання дитини. — Ну гаразд, давайте спробуємо. Може щось і вийде , — жінка знизала плечима.

Дорогою вона розповіла свою історію. Приїхала до міста з невеликого селища. Хлопець покинув її, коли дізнався про вагітність. Вони доїхали, вибрали кімнату, і Олеся дякувала Богові, що він послав їй Іллю. Вечорами Ілля намагався приходити раніше. Вони з Олесею багато

говорили та сміялися. Ілля працював, Олеся намагалася смачно готувати, створювати затишок. Увечері зателефонувала тітка Іллі із села, і сказала, що його мати захворіла, і їй потрібен догляд. -Відвези нас з Алінкою , я допоможу , — запропонувала Олеся. Але Ілля відмовляв її. Його мати мала складний характер. -Відвези, інакше поїду автобусом. Я знайду підхід до неї, повір , — запевняла вона. -Ну Гаразд, відвезу.

А за два дні приїду і залишуся з вами кілька днів. Матері припали до душі і Олеся, і Алінка теж. Мати не могла натішитися, що у сина все так гладко. Вона рішуче й суворо взяла слово, що вони розпишуться. Ось так рішучість матері та їхнє велике кохання, що знайшла їх через маленьке життя, поєднала їх назавжди.

КІНЕЦЬ.