Ганна школу закінчила із золотою медаллю. Здійснила свою мрію, вступила до Московського університету, першу сесію здала на відмінно, все у неї складалося, як і задумувала.

Але… Заkохалася у Макса. Вийшла за нього заміж. Потім заваrітніла і навчання довелося відкласти, потім чоловікові треба було другу вищу освіту здобути, і Ганна пішла працювати двірничкою, щоб підтримати його, потім наро дилася друга дитина… Чоловік, тим часом, робив кар’єру, зростав на посаді…

Ганна забула про університет і влаштувалася помічником кухаря до дитсадка. На пенсію її «выдправили» у п’ятдесят… Потім чоловік пішов до молоденької. — Ти стара для мене. Мені за статусом належить молода дружина, — сказав він.

Ганна сильно переживала зра ду чоловіка. Сиділа в квартирі одна, втрачена. Діти вже виросли. В них уже свої сім’ї, свої квартири. Так пролетів рік. Якось вона й пеkла торт. Прикрасила так, як вона могла. Фото помістила в «Інстаграм» та підписала «Моє творіння!».

Наступного дня вона мала двісті лайків і стільки ж передплатників. А питання так і сипалися… Минуло ще два роки. Ганна за цей час набрала передплатників у свій блог і замовлення на торти сипалися один за одним. З’явилися гроші, і жінка зайнялася своєю зовнішністю. Зайнялася спортом, стала стрункішою, отримала права, куnила машину.

Якось заїхала на СТО, долити олію. Там і зіткнулася з Максом. Той був зі своєю молодою дружиною. Із шаблонною зовнішністю. — Ганна? — Я Максік, я! Що дуже змінилася? Слухай, скажи мені по дружбі, ви, шишки, коли в ресторан ходите, як потім розрізняєте своїх дружин?

Чи хто перший під руку попадеться ту і берете? — Ой, а я вас знаю! — залепетала раптом дружина kолишнього. — Ви ж «Блакитний велюр»? Відомий блогер? А можна сфотографуватися з вами? Макс зателефонував увечері: — Можна питання? Чому «Блакитний велюр»?

— А ти згадай… Коли вони були ще бід ними студентами, мріяли, що на весілля Максу пошиють чорний костюм, а Ганні пошиють сукню з блакитного велюру.

КІНЕЦЬ.