Ми з чоловіком однолітки, нам по 26 років. Одружилися рік тому. Відразу ж орендували квартиру і стали жити в ній. Свекрам не сподобалося, що ми живемо окремо. Але сkандал влаштовувати вони не стали. Через деякий час нас попросили звільнити квартиру, так як там буде жити дочка господині.

Нам довелося переїхати в квартиру батьків чоловіка. У трикімнатній квартирі тісно не було. Про іnотеку ми з чоловіком замислювалися і раніше.

Ось і стали збирати, поки живемо в квартирі батьків. Але я хотіла бути повновладною господинею в своєму будинку. Але живучи в квартирі свекрів, змушена була прийняти їх правила. Хоча дещо мені було не до душі. Наприклад-свекруха не допускала мене до варіння.

«Кухня-це моє володіння» — заявила вона. Комусь це тільки в радість, але мені ні. Справа в тому, що свекруха рясно додає в їжу спеції і цибулю. Я ж таке їсти не можу. Знову-таки, хтось скаже: «Вари для себе сама». Я б з радістю, але моє готування обра жає свекруху.

Мовляв, натякаю що вона нікчемна господиня. Або інший приклад-прибирання квартири у свекрухи призначене на п’ятницю, після роботи.

— Чому не у вихідні? — запитала я. — Вихідні призначені для відпочинку, — аргументувала вона. Ось і змушена була, замість того щоб повалятися на дивані, наводити з нею блиск в квартирі. Якось чоловік проговорився батькам, що ми збираємо на іnотеку.

— Навіщо влазити в іnотеку? Живіть тут. Все одно потім вам ця квартира залишиться, — заявила свекруха. Ця ж пропозиція, в різних варіаціях, стала повторюватися день у день.

Чоловік потихеньку перейнявся. Все частіше він став міркувати, що коли-небудь за батьками знадобиться догляд, що коли я піду в деkрет, він один навряд чи потягне платежі по іnотеці…

Ми продовжуємо збирати, але у чоловіка зменшився оптимізм. Такими темпами він незабаром відмовиться від наших планів. Схопити його в оберемок і втекти в орендовану квартиру, поки його остаточно не переконали?

КІНЕЦЬ.